Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Творчість
Проза Дарини Бутко
Інше місто
Людині, котра, я вірю, прочитає це там…
Я знову їздила до Києва. Але це місто втратило для мене значення, може тому, що я виросла? Ні, мені і досі подобається гуляти Хрещатиком, заходити в метро та просто дихати повітрям столиці. Але це для мене тепер просто місто, бо воно втратило те, заради чого варто було повертатися знову і знову– я втратила бабусю.
Українська художниця створила унікальні тризуби, щоб врятувати життя пораненому бійцю
Липень 2, 2014 - 11:16 — perohanych
Художниця Леся Патока створила унікальні тризуби, які продадуть на інтернет-аукціоніДев'ять тризубів створені з незвичних матеріалів і в різній техніці. Так, один з них зроблений з декількох сотень фігурок солдатів, в пам'ять про тих, хто віддав своє життя за нашу свободу.
Поезія Анни Скляренко
***
В смутку гірку хвилину
До кого серденько лине?
Без кого воно, самотнє
В жорстокому світі згине.Як ковток води джерельної
Серед пилу пустельного
Любов серце оживляє
Після болю пекельного.
Неоголошена війна
В Україні іде війна,
Оголошень ніде нема,
Гинуть люди, палають міста,
Дим над долею нависа...Доля-доленька, будь милосердна,
Не дай Україну роздерти.
Так хочеться в мирі жити,
Веселці у небі радіти.
А ми сієм й печемо хліб,
Й проводжаємо хлопців на Схід,
Ми співаєм і молимось Богу,
І просимо легшу дорогу.
Плач України
Присвячується всім,
хто загинув у боротьбі за Україну
з початку 2014-го року
Схиливши голову свою золотокосу
Із чорними стрічками, що понад волоссям
Тривожний вітер, наче хвилі розвіває,
В скорботі Україна тужить і ридає.Вона ридає, бо спіткало її горе –
Тяжке, мов камінь і безкрає, наче море.
Ввірвалось в душу невблаганним ураганом,
Прошило болем її серце, мов кинджалом.
Поезія Надії Пукас
МІЙ СВІТОЧКУ
Мій світ такий багатий на красу,
Душа моя від нього все добріша.
Я скарб цей крізь життя своє несу,
І в цьому світі кожен день я інша.То, мов метелик, на вогонь лечу,
То заховаюсь в покривало ночі,
То у задумі квіткою мовчу,
То розбудити світ піснями хочу.Готова часом вітер цілувать,
Ласкавість дарувати гілці кожній.
То можу гнів у меч перекувать,
Щоб зло усе убити було можна.У соняшнику тихо джміль заснув,
А той переступити хоче межу.
Мій світ такий багатий на красу –
Йому я до останку вся належу.
