Блехман Михайло

«Відображення». Роман Михайла Блехмана в перекладі Олега Гончаренка

Михайло Блехман. Роман «Відображення»

Тим, кого дай, Боже, бути мені достойним.
Моє минуле не мине, поки не мину я.

Категорія «відображення» означає суб’єктивну здатність людини як мислителя оперувати мислями як фактами свідомості, незалежно від об’єктів, які вони відображують.

З філософської книги

Лауреати міжнародної Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша за 2016 рік

Цю почесну міжнародну відзнаку 1 березня 2011 року, за сприяння Національної спілки письменників України і міжнародних громадських організацій, заснували Клуб творчої інтелігенції «Оберіг-Чернігів» та Волинське товариство «Світязь», – для розвитку вітчизняного книговидання і підтримки українських письменників, митців, науковців, журналістів, працівників культури та освіти, громадських діячів і меценатів, які мешкають в Україні та за кордоном.

З 1 листопада 2014 р. засновником Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша стала Міжнародна літературно-мистецька Академія України, котра об’єднує відомих письменників, перекладачів, науковців, журналістів та громадських діячів із сорока семи країн світу.

Михайло Блехман. Час збирати метафори

Запрошуємо ознайомитися із оповіданнями з нової збірки Михайла Блехмана «Час збирати метафори».

У Посольстві України в Оттаві Михайла Блехмана нагородили премією «Тріумф»

IMG_2453-tmb-270x180Письменник, головний редактор інтернет-альманаху «Портфоліо» Михайло Блехман отримав премію Міжнародної літературно-мистецької Академії України імені Миколи Гоголя «Тріумф» за романи, п’єси, оповідання та актуальні статті на українську тематику.

Цю почесну нагороду засновано у 1998 р. Чернігівським медіа-клубом за сприяння Національної спілки письменників України та міжнародних громадських організацій. З 1 листопада 2014 року засновником премії стала Міжнародна літературно-мистецька Академія України, яка об'єднує відомих письменників, перекладачів, науковців та журналістів із сорока п'яти країн світу.

«Окрадена земля» - відгук глядача

Михайло Блехман

Я народився в Україні, тож це моя Батьківщина, там я провів 46 років свого життя. Моє рідне місто – Харків, рідне село, де я жив у ранньому дитинстві, коли мені було від 1 до 5 років, - Козельщина Кременчуцького району на Полтавщині. Тому в мене дві рідні мови – російська, мамина й батькова, та українська, моєї няні Наді.

Вікно в світ

Міжнародна громадська організація «Чернігівський інтелектуальний центр» (яка діє з 2000 року й об’єднує письменників, перекладачів, науковців і журналістів з України та закордону), а також відомі зарубіжні літератори й вчені з 45-ти країн світу створили Міжнародну літературно-мистецьку Академію України.

Головне завдання Академії – об’єднати зусилля провідних українських та зарубіжних письменників для пропаганди української літератури в світі. Йдеться про спільні взаємовигідні літературно-мистецькі проекти: переклади творів українських письменників зарубіжними мовами й переклади світової класики українською; публікації відомих вітчизняних літераторів, науковців, журналістів за кордоном та зарубіжних авторів в Україні; видання спільних популярних антологій і збірників; випуск книжок українських письменників різними мовами у високохудожніх перекладах зарубіжних фахівців за кордоном і книг відомих авторів з усього світу в Україні; спільні презентації, творчі зустрічі, літературно-мистецькі свята, книжкові та мистецькі виставки, наукові конференції; організація й проведення в нашій державі і за кордоном міжнародних літературно-мистецьких фестивалів; нагородження почесними міжнародними літературними преміями зарубіжних письменників, науковців, перекладачів, журналістів в Україні та вітчизняних авторів за кордоном.

Листя шелестить

Михайло Блехман

Обожнюю минулий час.

Листя шелестить – на деревах, коли падає, під ногами. Жовте, червоне, помаранчеве, коричневе, навіть зелене.

Обожнюю минулий час. Не за те, що квітів у минулому часі було більше, і не за те, що вони були. А тому, що всі вони не тільки були в минулому часі, але й є в теперішньому. Минулий час, як виявилося, не заважає сьогоденню. Навпаки, допомагає.

Лебедине озеро

Михайло Блехман

Прийшов час закривати плавальний сезон. Я прокинувся рано й відразу відчув, як гидко, набагато гидкіше, ніж зазвичай, було на душі. А кляте бажання все не виповнювалося?…

– Синку, вода холодна, осінь є осінь. Не затримуйся там, поплавай трохи й повертайся додому.

Додому ?… Хіба це дім? Це ж справжнісінький а сарай. Ось здійснилося б заповітне бажання, і все негайно змінилося б. Мама каже, що в бажанні головне – вчасно про нього згадати і не заважати йому здійснитися. Я і загадав, і не заважаю?…

Під музику

Пенні-лейн, рідна вулиця.

The Beatles

«Вечір крапнув на провулки й вулиці».

Горять, і навіть дуже добре горять. Цей, в усякому разі, благополучно згорів. Хоча, може бути, як раз у цю хвилину хтось її читає або просто тримає в руках і думає про себе: «Треба ж, збереглася, адже могла згоріти, та й начебто і повинна була».

Моцарт і Сальєрі

Вольфганг Амадей Моцарт – композитор

Лаура – його дружина

Антоніо Сальєрі – композитор

Грубер – детектив

Дія відбувається в домі Моцартів.

Моцарт грає на віденському фортепіано. Лаура стоїть перед столом, накритим на п'ятьох. Критично оглядає стіл. Дзвенить дверний дзвоник. Лаура йде до вхідних дверей, відкриває, впускає Сальєрі.

Лаура. Рада бачити вас, Антоніо! (Тихіше). Чому ж так довго? Ти забув про мене?

Листя шелестить

Обожнюю минулий час.

Листя шелестить - на деревах, коли падає, під ногами. Жовте, червоне, помаранчеве, коричневе, навіть зелене.

Обожнюю минулий час. Не за те, що квітів у минулому часі було більше, і не за те, що вони були. А тому, що всі вони не тільки були в минулому часі, але й є в теперішньому. Минулий час, як виявилося, не заважає сьогоденню. Навпаки, допомагає.

Синьо-жовтий океан (лист з Монреалю)

Один з батьків-засновників Української Народної Республіки, перший президент України професор Михайло Сергійович Грушевський сказав, що українець – категорія не етнічна, українець – це людина, яка вважає Україну своєю Батьківщиною і любить її. Тому для мене всі, хто ввечері 9 жовтня співав Гімн України у залі Wilfrid Pelletier Монреальського палацу мистецтв Place des Arts, – це українці, незалежно від їх етнічної приналежності. Етнічні українці, євреї, росіяни, татари – всі ми – українці. Для мене однаково важливі слова канадського Гімну – «God bless our land, glorious and free» й українського – «Ще нам, браття-українці, посміхнеться доля». Однаково – тому, що я відчуваю себе в рівній мірі канадцем і українцем.

Об'єднати вміст