16 лютого в приміщенні готельно-ресторанного комплексу «У Домінікана» (м.Кам’янець-Подільський) відбулась презентація другого випуску літературно-мистецького альманаху «PHOENIX». Захід відбувся у два блоки: перший – власне презентація, другий – літературні читання. Видання презентували громадськості за участі творчої інтелігенції міста, фотографів, ЗМІ та й просто поціновувачів літератури. На такий аншлаг організатори навіть не могли сподіватися -  в залі не було жодного вільного місця. Спочатку редколегія альманаху запропонувала присутнім згадати, як все починалося за допомогою відеоролику, який зняв про творче об’єднання відомий кам’янецький режисер Андрій Заєць. Після того головний редактор «PHOENIX» Віоліна Ситнік розповіла, чим же відрізняється другий випуск від першого, а це: другий том суттєво побільшав – аж 100 сторінок; збільшився й тираж (зі 100 примірників до 150).

Густі і прозорі меди
наливає осінь
в цілющі
і справжні такі
сповідальні часи.
Розкрилося небо.
Дерева пішли на прощу...
Себе віднайди,
у землі попросивши сил.
Бо тут, на землі,
починається навіть небо
і правди гіркої
медові осінні річки.
Шукаючи світло -
згаси невситиме еґо,
в медові часи -
переплав
у медові свічки...

Любов Долик

Дзвінок у двері. Ще і ще. Хтось так нетерпляче вителенькував тим дзвінком, що Петрові аж затрусилися руки.

- Сонце моє, що робити? Це ж дружина, це вона так видзвонює, я знаю! – голос у Петра, як і  вигляд його переляканого писка, з кожним словом ставав все жалюгіднішим. А його сонце, його Галя якраз тільки розляглася - грайливою кішечкою - напівперек ліжка. Несміливий Петро навіть не встиг звільнити її пружне тіло від чорної шовкової білизни. Галя ще жила гарячою уявою, як палко вони будуть кохатися – аякже, за цю білизну вона віддала таку купу грошей, а все щоб приборкати свого боязкого Петрика. І от тільки стала добиратися до свого несміливого ведмедика, тільки почала визволяти його від усього зайвого... А на маєш – не встигли почати – і все вже так трагічно закінчується... От облом - так облом! І чим він думав, бовдур сопливий! Все треба організовувати самій, абсолютно все! Поки звабиш того хлопа – то легше вагон з макаронами розвантажити. Такий мужик пішов ніякий! І так йому ж нічого втрачати, і жінка у нього стерво, і мотузки з нього сукає – та поживи для себе хоч раз!

Нещодавно у Львові побачила світ антологія з творами, що розчулять не одне читацьке серце, зігріють не одну людську душу, під назвою "Львів... Львів’янки... Любов..." 

Це фрагменти нових романів і оповідання від Тетяни Вергелес, Маріанни Вдовиковської, Тетяни Грунської, Любові Долик, Оксани Кришталевої, Оксани Лозової, Христини Лукащук, Катерини Міхаліциної, Надії Мориквас, Ірини Показанової, Жанни Слоньовської.

До уваги шанувальників порталу проза Любові Долик, яка увійшла до цієї книги: 

Слава, слава, слава - била крильми над оцим почорнілим Майданом.

Слава, слава, слава хвилями несла маленький човник із блідим схололим пташеням.

То не човник плив – то труну несли,

То не пташенятко у ньому лежало – то тіло біле молодого хлопчика, красивого і мудрого, хороброго і люблячого, несли хоронити. Він любив свою Україну, він вірив у свою країну щасливого сонця. А нині пливе його тіло прострілене над головами скорботного люду, а душа його пливе під зорями і просить – люди, боріться, станьте щасливим народом, я ж недаремне вмирав.