Жінка-УКРАЇНКА

Лежить старенький сивий тато
На дерев’янім ліжку у сльозах.
Уже не сила в вікна виглядати
Дітей і внуків із сусіднього села.

Життя минуло у тяжкій роботі,
Але до внуків й правнуків дожив.
Було усе: і радість, і турботи,
А він сім’ю понад усе любив.

Сьогодні проводити концерти чи благодійні творчі вечори дехто вважає недоцільним. Проте на кожному творчому заході відбуваються неймовірні речі. Нариклад, раніше менше людей відвідували заходи, а тепер більше, тому що ми виконуємо патріотичні вірші та пісні, співаємо Гімн України усі разом і таким чином допомагаємо один одному не падати духом, не коритися ворогам і не бути байдужими до чужого горя. Щаслива, що у сьогоднішній час можу долучитися бодай чимось до того аби українці знали, що культуним методом ворога теж можна побороти, здолати його похоті, перемогти, використовуючи Боже слово, бодай одного павшого у гріх.

За півкроку до рубежу. 
Там блок-пост.
Ворог стріляє. 
Зупиняємось. За межу.
Хто відміряв? 
Бандит не впускає.
Терорист. 
На моїй землі
В очі кулями сипле.
Мов милом.
Він бере на приціл.
Але відчай вогню
Посилаю навстріч.
Вірю.
Порятунок в мені.
І у краплях дощу.
Ніч. 
Міномети гримлять.
Снайпер сипле вогнем.
Побратими живі.
В ранах лежать.
І в гарячій крові.
Волонтер.
Медсестра.
Очі - спілий горіх.
І жіноче плече.
Опирається біль.
Відступати? 
Межа.
Ілловайск.
Ні, Луганськ
Ворогам? 
Не віддам

Сьогодні на Львівському радіо поетеса та краєзнавець Галина Фесюк із Жовкви разом з молодим вокальним колективом «Живоцвіт» говорили про фольклор на Жовківщині. І колядували...

Багато цікавих речей, які пролунали на радіо, в розповіді пані Галини спеціально для порталу: 

«Культурний розвиток українців, на відміну від багатьох народів світу, базується на основних властивостях: традиціях, етнографії та фольклорі. Жовківщина – дуже багата на різнобарвність культури. Вірніше сказати, має своє особливості соціально-культурному розвитку, на який століттями впливали різні чинники.

Коли осінній день нахиляється на захід, а зимовий ще не сходить, між ними стоїть якась дивна мовчазна пауза – невизначеності. Саме у такий час Тетяна Череп-Пероганич зібрала шановане товариство у PIANO CAFÉ, що по вул. Ярославській у Києві на літературний вечір, набрунькований осіннім листопадом. Чому набрунькований? Тому що романтичний, розквітлий.. Та ба, навіть назвала «Поговоримо про любов»..

І говорили…У вишуканій кав’ярні, де свічниками людських душ були твори поетеси і журналістки, члена Національної спілки письменників України Тетяни Череп-Пероганич, ми роздумували про людські стосунки в усіх найкращих проявах: через пісню та через поезію.

Окрім цього, чарівний голос письменниці Оксани Радушинської – ведучої вечора - був надто проникливим і багато значущим у відтворенні поезій Тетяни. І кожний рядочок із поезій віяв подихом любові, відчуттям гарних людських стосунків.