Ганна Черінь

Ганна Черінь — біографія

Ганна Черінь народилася 29 квітня 1924 року в Києві. Змалечку складала вірші. Війна перервала навчання й винесла поза межі Батьківщини. В Німеччині працювала в редакції часопису «Голос» для робітників зі Сходу – «остівців». Там почала серйозно писати вірші. По війні перебувала в таборах для переміщених «Ді-Пі». Згодом, вже з дитиною, опинилася у США, де працювала санітаркою в дитячім шпиталі, в книгарні університету Чикаго, де й продовжувала навчання. З 1964 по 1988 рік – завідувала відділом міжнародного обміну з країнами Східної Європи цього ж університету.

Читати далі

Ганна Черінь: Будуймо нову Україну

Блакить і золото

Красується небо блакитне,
Хвилюють пшеничні лани…
Вітчизна зростає і квітне
У сяйві нової весни.

Природа – це прапор Вітчизни –
Блакитно-ясний, золотий…
В нім слава віків сонцебризна –
Це стяг переможний, святий.

Будуймо нову Україну,
Як личить Вітчизни синам!
Виходимо гордо на зміну
Улюбленим нашим батькам.

Ганна Черінь
Збірка «Весна», 1995

Добірка віршів Ганни Черінь

Житиме вічно краса України!

Сходить річниця яскрава, нова
Величчю над Україною.
А чи літають вітання слова
Мовою солов’їною ?

Кажуть, що там, в Україні, мов
Стільки, як ріжних націй.
А як інфекція вріжеться в кров,
Мова зазнає мутацій.

Як же, а як же в інших людей,
В наших найближчих сусідів:
Скільки змінилось державних ідей,
Скільки розмовних гібридів ?

В Німеччині німці – і мова німецька.
В Туреччині турки – і мова турецька.
В Латвії скромній – мова латвійська.
А в Україні – мова російська !

Читати далі

Ганна Черінь. Вуська

ВУСЬКА

(оповідання для дітей)

Мама-мишка з малим мишенятком переселилися у нове помешкання. І добре зробили, бо насувалася люта зима, в норі було так холодно, що й сірі кожушки не захищали. До того ж полили зимні дощі. Якби то сніг, було б під ним, як під ковдрою, затишно, а то ж крижана вода затікала у нору, і мишки мало не потопилися. Добре, що перебралися в сухе місце, під будинок, де жили люди.

Вранці в будинку було гамірно: грало радіо, голосно співав електричний чайник, хтось грюкав дверима й тупав по східцях. Потім один по одному люди виходили надвір і десь зникали. А в хаті лишалися тільки бабуся й маленька дівчинка.