Головченко Ніна

Книга «Люблю життя!» увібрала творчі родзинки талановитих випускників Університету «Україна»

1d0b7d0b1d196d180d0bad0b0Наприкінці 2016 року у Видавничо-поліграфічному комплексі Університету «Україна» в рамках серії «Випускники Університету «Україна» побачила світ збірка творів «Люблю життя!». До книги увійшли найліпші зразки поетичної та прозової творчості випускників Університету «Україна». Колишніх студентів об’єднує не лише спільна «Альма-матер», а й щира любов до творчості та літератури: дехто з них присвятив своє життя красному письменству, а для декого поезія і проза стали розрадою, острівцем світла серед життєвих негараздів. Кожен з авторів збірки вартий стати героєм власної книги Життя. Серед них є люди різних професій – і юристи, і журналісти, і вчителі. Певна частина авторів мають інвалідність. Проте ні порушення зору, ні потреба в інвалідній колясці не стають на заваді творчості та активній життєвій позиції.

Презентація збірки творів випускників Університету "Україна" під життєствердною назвою "Люблю життя!"

21 грудня 2016 року в Університеті «Україна» в рамках зібрання літературної студії «Горлиця» презентували книгу «Люблю життя!» (2016), у якій зібрано твори обдарованих випускників.

Модерувала зустріч директор Імідж-центру Університету «Україна», кандидат педагогічних наук, доцент, член НСЖУ Ніна Головченко.

Збірка творів «Люблю життя!» започатковує нову серію видань Університету «Україна» – «Випускники Університету Україна». Ця збірка демонструє родзинку стратегії університету, де створено умови для фахового і творчого зростання всім, хто прагне повної особистісної самореалізації. І для обдарованої молоді з інвалідністю в тому числі.

Книга про те, що мрії збуваються

Унікальний досвід подорожі людини з інвалідністю за кордон – у дорожньому щоденнику Світлани Патри. Створення цієї книги почалося у травні 2016 року, коли авторка взяла участь у спецпроекті #BeEuropean, що був організований низкою українських та європейських інституцій, а також українських ЗМІ. Рецензія на електронну книгу Світлани Патри «Щоденник європейки або Брюссель. Мрії здійснюються».

Оксана Радушинська показала киянам "Амулет волхва"

В один із чудових жовтневих днів 2016 року арт-простір «SKLO» (Київ, вул. Тургенєвська,  8/14) зустрічав гостей. Адже саме того дня відбулася презентація нової книги-фентезі від Оксани Радушинської. Оксані підкорюються не лише вершини поезії та прози. Вона - активна та небайдужа громадська діячка, журналіст і просто прекрасна людина. Тож і не дивно, що презентація зібрала багато друзів Оксани. Про презентацію та гостей свята - у матеріалі Костянтина ЗОЗУЛІ. 

У жовтні 2016 року в арт-просторі «SKLO» (Київ, вул. Тургенєвська,  8/14) відбулася презентація новоїкниги випускниці Університету «Україна» Оксани Радушинської «Коли Сонце було стозрячим. Амулет волхва» (видавництво «Твердиня»).

Захід організувала і провела викладач Національного педагогічного університету (НПУ) імені М.П. Драгоманова Юлія Холодна.

Європа стає ближчою. Світлана Патра ділиться враженнями від поїздки до Брюсселю

Влітку 2016 року Світлана Патра стала однією з переможниць спеціального проекту #BeEuropean ("Бути європейцем"), котрий організували Міністерство закордонних справ України, Представництво ЄС в Україні, Радіостанція «Радіо ЄС. Європейська станція» та Інтернет-видання «Європейська правда». Свої твори конкурсанти розміщували в соціальних мережах «Фейсбук» та «Твіттер». Текст Світлани було відзначено як найліпший. Разом зі Світланою ще одним переможцем проекту стала журналістка з міста Енергодар Запорізької області Анна Скороспєлова. За перемогу в проекті Світлана і Анна отримали можливість поїхати до Брюсселю, відвідати Європарламент та інші європейські інституції. Враженнями від поїздки Світлана ділиться у інтерв'ю Ніні Головченко.

Ніна Головченко: «Доросла жінка» Тетяни Череп-Пероганич як образ жінки цивілізованої

Урбаністично-феміністична обкладинка книги Т. Череп-Пероганич «Осінь дорослої жінки», де зображено даму декадентського типу у шляпі, з цигаркою та чи то з пером, чи то біля келиха/пляшки вина, не зовсім пасує до образу авторки книги, котрий уклався у моїй свідомості за два роки спілкування з цією письменницею. Тетяна, як на мене, абсолютна українка, класична жінка, гарна, відверта, талановита, легка у спілкуванні і – абсолютно закорінена в село. Правда, вона однаково органічно почувається і в хусточці у мами на городі, і в модерному ресторані м. Києва з келихом «мохіто», але асоціюється насамперед із природнім світом розкішних сільських пейзажів.

Чому?.. Тому що ніколи не соромиться того, що народилася в селі; тому що завжди розмовляє/пише українською мовою, не збивається на манівці модних англіцизмів чи неусвідомлених росіянізмів; тому що пише про звичайні прості речі зрозумілою мовою, але знаходить у цих речах такі глибокі сенси і несподівані ракурси, котрі відгукуються в серцях читачів і відкривають їм глибини їхнього життя.

Інтелігенція – це сіль української землі

У селі Богданівка Київської області відбувся фестиваль «Катеринина пісня», присвячений пам’яті Народної художниці України Катерини Білокур. Програму фестивалю складали заходи, покликані вшанувати пам'ять видатної художниці, яка не мала за життя належної пошани свого таланту. Подробиці - читайте у матеріалі Ніни ГОЛОВЧЕНКО.

Найголовніше – вчасно озирнутися

(Рецензії студентів Університету «Україна»  на фільм Ірини Цілик «Помин»)

«Помин» – український короткометражний фільм киянки Ірини Цілик. В основі сценарію – однойменне оповідання режисерки, яке увійшло до збірки «Родимки». Хоча оповідання повністю й вигадане, але у кожному витворі мистецтва завжди можна знайти частинку реального життя. Підґрунтям оповідання став власний досвід режисерки, яка протягом трьох років з чоловіком та маленьким сином жила у селі, перебуваючи у пошуку себе.

Сценарій виграв грант від держави на 100% фінансування. Фільм брав участь у багатьох фестивалях в Україні та світі. Наприкінці 2013 року «Помин» було включено до кінозбірки «Українська Нова Хвиля. Romantigue», що перебувала в національному кінопрокаті.

Темою фільму є повернення особистості до автентичності, віднаходження свого «я», розуміння своїх справжніх цілей та бажань.

Борис Гуменюк. «Саперна лопатка»

(Лонг-рецензія студентів Університету «Україна». Дисципліна «Літературний стиль». Викладач Ніна Головченко)

«Твір «Саперна лопатка» розповідає про життя наших солдатів у зоні бойових дій, які вже протягом 2-х років обороняють нашу країну. Автором твору є Борис Гуменюк, він же ‒ учасник цих бойових дій, боєць добровольчого батальйону «ОУН», який написав збірку «Вірші з війни».

Аби почути, як б’ється серце сучасного фронтового вірша, варто прочитати поезії Бориса Гуменюка. Їх стишений ритм (щоб добре чулося), безпунктуаційність (щоб не відволікатися), неримованість (щоб не прицінюватися), допомагають зосередитися на головному – змістові. А ще – сприйняти найсуттєвіше – правду. І відчути найзначиміше – ціну, яку платимо за свободу. Свою. І всієї країни.

Головною темою твору є філософське узагальнення образу саперної лопатки. Автор описує цю «лопатку» не як звичайний, буденний інструмент будь-якого солдата, а як частину життя солдата, адже вона є одним цілим з ним. Автор описує етапи народження «лопатки», скільки душі вкладено в її створення.

«Найпаскудніші представники нашої національної наволочі…»

12983345_1726424860970098_8766643505719501086_o (1)(про роман Григорія  Войтка «БЕЗБАТЧЕНКИ» (Чернігів: ПАТ «ПВК «Десна», 2016. ‒ 352 с.)

Ніна ГОЛОВЧЕНКО

Книга Григорія Войтка «Безбатченки» присвячена темі українського селянства в період після закінчення Другої світової війни до розпаду СРСР.

На прикладі життя і доль селян села Осьмаківка поетапно зображено їхню виснажливу працю і мізерні колгоспні заробітки, поступовий відхід від християнських цінностей, моральне виродження багатьох пролетарів і можновладців, маніпулятивні технології управління окремих партійних голів колгоспу та голів сільрад, представників НКВС (чи пізніше КДБ).

До честі автора, з поміж доволі тяжких сторінок об’єктивної прози, у книзі трапляються й позитивні образи керівників господарств, простих селян, учителів, молоді, жертовних українських жінок, працівників міністерств, лікарів. І це урівноважує пафос книги: він не є трагічним, скоріше є повчальним.

У Києві відбулася прем’єра документального фільму «Академік Дмитро НАЛИВАЙКО»

20160329_17454229 березня 2016 року в Культурно-мистецькому центрі Національного університету «Києво-Могилянська академія» відбулася прем’єра документального фільму «Академік  Дмитро НАЛИВАЙКО».

Дмитро Сергійович Наливайко – доктор філологічних наук, професор, дійсний член (академік) НАН України, завідувач відділу компаративістики Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України. З 2013 року – почесний професор Києво-Могилянської академії.

Фільм про Д.С. Наливайка – творчий проект Ігоря Козлика, літературознавця, кінодокументаліста, доктора філологічних наук, професора, завідувача кафедри світової літератури і порівняльного літературознавства Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ).

На прем’єрі був присутній і Дмитро Сергійович Наливайко.

Оксана Радушинська – лауреат Національної премії «Благодійна Україна»

Ніна Головченко

Фото Петра Радушинського

Магістрантку Університету «Україна» Оксану Радушинську відзначено Національною премією «Благодійна Україна − 2015» у номінації «Волонтер: фізична особа».

«Люди з безмежними можливостями, камертон прагнення до життя», − так зазвичай із захватом говорить про студентів з інвалідністю Петро Таланчук, президент Універститету «Україна», де створено необхідні умови для навчання такої молоді.

Саме отакою жагою до життя, невичерпною енергією і цілим спектром талантів наповнює світ випускниця Хмельницького інституту Університету «Україна», магістрантка кафедри журналістики Університету «Україна» в м. Києві Оксана Радушинська.

Об'єднати вміст