Жінка-УКРАЇНКА

Лідер гурту "Океан Ельзи" Святослав Вакарчук не має політичних планів і воліє займатись творчістю.

Про це він заявив після виступу у Вашингтоні, передає "Укрінформ".

"Я хочу продовжувати робити те, що я роблю. По-перше, моя творчість для мене – найголовніше, і я сподіваюсь, це саме те, що Бог хотів би, аби я робив для людей, і також сподіваюсь, що люди хотіли би, щоб я робив це для них", - сказав Вакарчук.

Відповідаючи на запитання, чи не розмірковував він про те, щоб у майбутньому стати президентом України, Вакарчук сказав: "Я хочу писати пісні".

Тіна ОВДІЙ,

журналіст Імідж-центру Університету «Україна»

Світлини - Анна МУРАШКО і Валерія РОЗДАБАРОВА, 

студентський Медіа-центр Університету "Україна"; 

Наталія Дідковська, член журі фестивалю "Сяйво надій", декоратор, фотомайстер, скаут-лідер «Національної організації скаутів України»

З 17 по 19 листопада 2015 року в Університеті «Україна» відбувся ХІІІ фестиваль студентської творчості «Сяйво надій». Мистецький захід зібрав у Києві творчу молодь з особливими потребами, яка вчиться у базовій структурі Університету «Україна» в Києві та в територіально відокремлених підрозділах університету – Вінниці, Хмельницькому, Івано-Франківську, Полтаві та інших містах України.

ООН Жінки в Україні спільно з Українським жіночим фондом планують провЖінки на війніести фотовиставку, яка має на меті розповісти історії жінок, які не зважаючи на всі перешкоди, хоробро роблять свою справу на території АТО. Ми прагнемо продемонструвати їх характер, силу, погляд, підкреслити характерність жіночих образів на війні.

Запрошуємо фотографів та любителів надсилати фотографії для участі у виставці до 6 грудня 2015 року на адресу iryna@uwf.kiev.ua.

У літературному і краєзнавчому житті України – неабияка подія: вийшло з друку літературно-краєзнавче видання «ПОЕТИЧНА ТОПОНІМІКА». Це – чи не перша книжка поезії та прози про села і міста України, поєднаних із просвітницьким краєзнавством.

ПОЕТИЧНА ТОПОНІМІКА. Поезія та проза про міста і села України. (Літературно-краєзнавче видання. Альманах). – Редактор-упорядник – Любов Сердунич. –Хмельницький:ФОП Цюпак, 2015. – 228 с.: іл..

У збірнику словесники (поети і прозаїки, літератори і майстри слова) звернулися до історичної географії. Втім, не лише: у збірнику – і література, і географія, й історія, й ономастика, і фольклор…

Слово про збірку поезії Лариси Ткач «Кришталева роса»

Як нива до землі хилиться важким колосом в жнива, так і з роками життя людське зазвичай набуває осмисленої ваги. Тоді падає зерно-думка в землю, щоб прорости гострим, мов спис, спомином. Або віршем.

Збірку таких віршів зараз тримаю в руках. Книга-доня. Книга-доля. Книга-сповідь. Найменше в ній – претензії на оригінальність, “неподібність” та суперновочасну трендовість. Найбільше – щирості.

Коли світило пристрасті випалює юнацькі мрії, воно лишає на тілі свої відмітини – спомини (“Цілує сонце зморшку на руці” (“І знов весна, і знов летять лелеки”), “Хоч доля намережила поразки” (“Тобі”), “Твої вже скроні – білі крила, і густо зоране чоло”)). Пережите – красиве, чесне, вкарбоване в шкіру –– можна виспівати журавлиним “курли” (у Лариси Ткач улюблений метафоричний образ – саме птаха, його крила підтримують її душу в життєву негоду, не дають впасти), й вишити гладдю-хрестиком (“У тебе вишита сорочка й задума синя у очах” (“Пам’ять”)), а чи й інтимним доторком – невидимим оку татуюванням (“Твій теплий дотик – як весна у квітні. Понад землею птахою кружляє твій ніжний погляд”).