Головна

Анна Сенік (Ładna Kobieta) — біографія

Анна Сенік (Ładna Kobieta) – фотограф. Намагається формувати напрям українського автентичного фото. Співпрацює з різними майстрами, колекціонерами старовинного одягу й усіма тими, хто зберігає автентичні, старовинні речі. Саме у зберігачів цієї самобутньої культури, а також у знайомих Анна Сенік бере одяг та інші аксесуари для своїх етнічних фотосесій.

Дитинство
Перший спогад - я сиджу в хаті своєї прабабці, в селі, білені стіни, вона пече хліб у великій печі, щось лагідно до мене каже, неначе голосом переливає як водою, а я сиджу і подивлюсь то на неї, то на ікону в срібних квітах під вишитим рушником. Я була тихою, слухняною, добре вчилась, багато читала, єдине - могла розсердитись і полізти в бійку, навіть із хлопцями. З улюблених речей був маленький червоний ведмедик, що його подарували батьки на один із Нових років. Йому я довіряла свої журби і секрети.

Близькі люди
Я щаслива, бо маю досить людей, які люблять мене, а я їх, і з якими ми чесні одне з одним. Це близькі, це свої. Бути відвертим із тим, хто поряд, не грати, вміти казати все, як є - і втішати, і самому плакатись, і радіти разом - це близькість.
 
Захоплення
Фотографія - це основне захоплення, що займає майже весь час. Це обробка фото, планування наступних фотосесій, пошук моделей, строїв, місць тощо. Маю записник, куди вношу всі деталі зйомок, розписую календар фотосесій наперед - щоб нічого не забути. Хоча це і називається "творчість", направду тил тої творчості - це системне планування, кропітка підготовка і відданість кожного учасника процесу.

Бажання
Як всі жінки хочу родини, дітей. Як всі митці - творчих радостей. Лишити по собі добрий рід, і добрий фото-спадок - то вже буде непогано.

Відпочинок
Подорожую. Гуляю горами або старими містами (музеями, палацами), їжджу в село. Для мене відпочинок - це враження, зміна картинки, щось нове, а ще - краса і тиша, і сон.
 
Думки
Намагаюсь не думати погане про когось. Контролюю і думки, і слова, щоб не перегинати палицю. А найчастіше думаю... вірніше, уявляю всякі красиві історії, наче кіно у мене в голові: із сюжетом, персонажами, краєвидами і художнім оформленням. Так народжуються фотосесії.

Найбільше любить у житті
Бога. Найбільше людина має тягнутись до нього. І в усьому, що найбільше любить - вбачати Його: в коханих, в батьках, в людях, в природі. В усьому.
 
Знакові події
Нехай буде день, коли я зрозуміла що хочу робити у фотографії. Я зрозуміла, що хочу знімати... Це був той момент, коли після першої української фотосесії я обробила всі фото і передивлялась результат. Не було якогось "просвітлення", в голові не грала музика, і я не підстрибувала на стільці від нестримного захвату. Просто настало спокійне, але тверде усвідомлення - це те, що я хочу робити.
 
Улюблені речі й те, без чого важко себе уявити
Не уявляю себе без кіс. Маю довге волосся, і люблю його гарно виплітати. Я можу не фарбуватись, але заплестить – обов'язково. З одягу люблю, щоб і красиво, і зручно. Як кожна панянка маю в гардеробі височенні підбори і короткі сукні, але завжди враховую, куди це доречно, а куди і недоречно, і незручно. Як не антигламурно звучатиме, але зараз улюблена річ - це широкі джинси-банани, в яких ну дуже зручно їздити на зйомки.

Задоволення
Дуже люблю їздити на зйомки в інші міста. Сама. От коли виходиш з потягу вранці й починається твоя пригода. Ти йдеш і знаєш: зараз побачиш модель, от зараз ви поїдете на місце, от зараз ти в руках триматимеш прекрасні строї, от… от… І це поєднання нових людей, місця і речей із добре знайомим процесом - завжди приємно.

Я фотографую з 22 років. Знімкувала пейзажі, портрети, було трохи жанрових зйомок, проте це не захоплювало так, як українська фотографія.

Відчуття у мене незмінні. Я завжди на початку кожної зйомки трохи хвилююсь - це таке внутрішнє тремтіння "а раптом зара щось незалагодиться?!". Із часом це не проходить. Розслабляюсь вже коли пройшла десь третина фотосесії.

Від перших фотосесій сьогоднішні відрізняються тим, що здобутий досвід допомогає швидше іти до намічених на кожну зйомку результатів: яку локацію обрати, як модель розслабити, як зі світлом спрацювати і т.д.

Фотографія для мене сьогодні - це щоденна робота, щоденний захват, щоденна радість.
 
Щаслива людина
Скоріше, я вдячна людина, вдячна за все те добре, що є у моєму житті: родина, друзі, фотографія, подорожі, краса нашого світу, люди, музика... Я маю багато приводів тішитись, і дуже це ціную.

Детальніше: http://narodua.com,
автор Олександр Солонець.

Посилання: