Жінка-УКРАЇНКА

Пані Інно! Чорне і червоне —
Це мій стяг. І я вас не любив,
Але ви із п’ятої колони
Вирвались, як людськості порив.

Як душа, що раптом відмолодла,
Вийшли ви на світло з темноти,
Вирвалися до людей із кодла,
Де живуть лакеї і кроти.

Знаю, ви опроть брехні повстали,
Совісті своєї вчувши клич;
І клястимуть вас регіонали,
Вся брудна й гидотна їхня гич.

Не впадіть од заздрості й отрути
Гадини з підльвівського села,
Що себе в людину обернути
Обіцяла, але не змогла.

Я не знаю, ким було натхненне
Ваше правдолюбіє трудне,
Але на Майдані я зі сцени
Кличу вас — послухайте мене!

Голосом Тичини кличу: “Інно!
Вийдіть ви, нарешті, на Майдан,
Хай він грає, хилячись уклінно
Перед вами, як пшеничний лан.

Вийдіть, і не треба ані слова,
Тільки треба бути там хоч мить,
Щоб почути, як душа Дніпрова
Не реве, не стогне, а гримить.

Вийдіть же, хай вас уздрить Свобода,
Хай здригнеться влади химородь.
Ваша совість і жіноча врода
В єдності тепер, як дух і плоть.

Дмитро Павличко
4.ХII.2013

http://slovoprosvity.org