Жінка-УКРАЇНКА

Вишня

Білим цвітом весна коси заплела,
Наречена-вишня квіти одягла.

І минулу весну якось пригадала - 
Дівчина-красуня зустрічі чекала.

Ти прийшов козаче, тільки ніч упала,
Знову зоря ясна в небі запалала.

Та кохання пісня усю ніч лунала,
Закоханих цвітом вишня посипала.

До світанку молоді милувалися,
Гаряче та ніжно цілувалися.

Тільки промінь сонця починав блищати,
Як козак поїхав землю захищати.

Дівчина-кохана чекати обіцяла, 
З молитвою козаку ладанку вдягала.

Милий мій, коханий, ворога жени.
Боже наш, Ісусе, його збережи.

Б’ється козаченько у бою як звір,
Скаженіє ворог, йде наперекір.

У кривавій бійці увесь час спливає, 
Знемогли козаки, зовсім сил немає.

Місяць засвітив та й повечоріло,
З отаманом військо опочити сіло.

В отамана мушкет цілиться ворожий, - 
Затулив його козак, немов огорожа.

Блискавкою куля влучила у груди,
У траву він впав, стало сумно всюди.

Ангел-охоронець свої крила звів,
Загибель козачу ладанкою відвів.

Стрілися кохані знову на Успення.
Вишні цвітом вкрили, як благословення.

Маленька квітка

Маленьку квітку, сховану в блокноті,
Знайду.
Поглянувши на неї в самоті,
Згадаю я, закривши очі,
Чарівні дні, кохання ночі,
Та купу несподіваних подій.
Ця квітка – як занедбана перлина,
Яка хиталась у морях і у світах,
Та, опинившись у моєму серці, залишила
Всесильність духа, подолавши страх.

Пам`ять

Зрадіє серце.
У пам`яті моїй як відгукнеться
Минулого кохання світ.
Душа моя
Над тим, що було посміхнеться,
Прокинется від сну,
та й буде далі жить. (1996)

Самота

Удвох стояли на майдані,
Дивилися у небо на зірки.
Тоді з тобою ще не знали –
Розлука прийде на віки.
Шматочок сонця в небосхилі –
Маленька зіронька торкнулася долонь.
Було бажання та надія,
Що буде щастя теплим, як вогонь!
Та не судилось бути разом –
Не буде зустрічей, чекань.
Всі прикрощі життя одразу
В полон схопили сподівань.
Не зазирнути більше в очі,
Глибокі, немов сон, твої
І більше нам в обіймах ночі
Співать не будуть солов’ї.
Душа моя зламала крила,
Прийшла у серце самота,
Печаль обличчя тихо вкрила,
Та спомини усі – як гіркота.

 

Доні

Моя дитина в світ прийшла,
Як промінь сонця весняного.
З собою радість принесла,
Заполонила все собою.
Ти – зіронька в моїм житті,
Ти – квіточка моя чарівна.
Все краще – назавжди тобі,
Моя дочка, моя царівна.