Віталія Савченко: Це мій народ! Моя Україна!

Мій гордий, сильний духом народ. Терплячий, роботящий, співучий, щедрий, люблячий та милосердний народ, котрий не втрачає людяності не дивлячись на ні на що. Жертовний, віруючий, сильний і тому незламний. Народ велет, народ атлант, що достойний своїх славних предків. Моя Україно, ненечко-нене, нині важко тобі рідна. Кров'ю вмитая, заплакана і зажурена, тужиш гіренько за синами побитими супостатом. Б'єшся чаєчкою-голубочкою над дітьми своїми. Моя Вкраїно-матінко, понад усе на світі хочу бачити тебе щасливою та радісною. Щоб пісні лилися, а не кров, щоб цвіла ти, а не задихалася димами від пожарищ, щоб росли у тебе нові діти, а не могилоньки з хрестами. Щиро вірю, що настане день, коли ти розправиш свої дужі крила, підіймеш до неба своє заквітчане личко, зітхнеш до Господа зі щирою подякою за свою волю. За волю твого народу. Горджуся тобою мій народе, тішуся вами дорогі мої українці, бо разом ми сила! Не скорені і не здолані, ми надія нашої неньки України.