Жінка-УКРАЇНКА

Видатний казахський письменник, перекладач, академік, головний редактор журналу «Тамыр», лауреат багатьох міжнародних і національних премій Ауезхан Кодар надіслав свого прекрасного вірша, в якому щиро підтримує український народ. 

Століттями в ярмі
Облуди, рабства й крові
Ви не були німі,
Плекали дух і мову.

Моливсь святий Тарас
За Батьківщину-матір – 
Ніхто й ніколи вас
Не зміг завоювати!

Ординський хижий клан,
Шовіністичні «меси»
Святі Франко Іван і 
Українка Леся

Долали у борні,
Бо слово – грізна зброя, – 
Пророки осяйні,
Подвижники, герої.

І з вами крізь віки
Їх слава та звитяга – 
Хоробрих козаків
Нескорена держава.
   
Хоча й тепер – біда,
Є лицарі-мужчини.
Знов вдерлася орда,
Але живе Вкраїна!

Плював вогнем урод,
Підступні вергав «оди»;
Та гордий ваш народ
Зміг захистить свободу.

Ви вийшли на Майдан
І гідність відстояли,
Хоч гинули від ран
І звірства окаянних.

«Небесна сотня» – тут,
Бо незнищенна, з вами.
А кат, мерзенний Брут,
Кривавими сльозами

Ще вмиється, і рід
Той проклятий навіки.
Ви здивували світ!
Благословенні ріки

І гори, і земля
Великих українців.
Люблю я ці поля,
Привітні, щирі лиця. 

Тут вільний, наче птах,
Молюся за прийдешність.
І на моїх устах
Це слово – Незалежність. 

Бо ви – мої брати,
Орли, не яничари.
Покликали в світи
Від розпачу й печалі,

Тиранів, зайд, вошей,
Без злоби і розбою.
Де цінний той лише,
Хто прагне буть собою.

Хто з правдою – на ти,
Для кого честь – потреба.
Де вищий – люд простий
І на землі, й на небі.

Бо ця земля – свята,
Де рушники і ґанки.
Безсила тут орда,
Що приповзла на танках.  

Хай з мордою тхора
Біснує їхній фюрер,
Його скінчиться гра – 
Впадуть імперські мури.

Бандитський той «Едем» – 
Не гідний Батьківщини,
А хто на вас – з мечем,
Від нього і загине.

Не стане Соловків,
Концтаборів, кайданів,
І старших лже-братів…
А час загоїть рани.
 
Бо Русь – не від Москви,
Русь – тут, так зримо нині.
Слов’ян надія – ви,
І – слава Україні! 

Українською переклав Сергій Дзюба