Лариса Омельченко. Нові поезії

Обереги

На бойове чергування заступить пітьма.
Вкриє блок-пост, наче мати – замерзле дитя,
І колискову прошепче нечутно сама –
Про неспокійне і мирне домашнє життя.

Сниться Іванові білений зболений дім:
Четверо хлопчиків бавляться там у війну. 
Стовбур калини за весну і літо зміцнів,
Жінка помітила першу свою сивину…

Сниться Михайлові дотик, і доторк, і щем:
Перші бажання, що втілені сном у життя…
Ніч тарабанить довкола самотнім дощем:
Краплені карти таро про крихке майбуття…

Вабить Миколу отой, ще незвіданий, світ:
Сцена, і виступ, стискає рука мікрофон…
«Має талант Україна!» - і щирий привіт
Шле уві сні наш вояка у свій батальйон.

Сниться Кирилові Познань, Варшава і Гданськ:
Літфестивалі, переклади, море розваг!
Мирне життя… і зоря, що уже зайнялась!..
В кожного – свій оберіг, що приходить у снах…

29.07.2014

Миші

Учнів привела «за рознарядкою»,
Принесла й букетів жабуриння…
Лиш вуста зі світлою помадкою
Мовчанкою «славлять Україну».

Всі у вишиванках, як «положено»,
Гучно галасують мікрофони…
Ну, чого іще чекати, Боже, їй?
Чи не досить блиску від «батона»?!

…Ці бюджетні миші з транспарантами:
В них із «незалежністю» не склалося…
Кріпаки, покинуті «гарантами», 
Закликом налякані: «Єднаймося!».

Миші точать зуб на «бідну Ельзу» – 
Ту, що об’єднала «Океани»…
Зарплатня плюс мінімальна пенсія:
І – навіщо сірому Майдани?..

31.08.2014.