Жінка-УКРАЇНКА

СОНЦЕВА НАРЕЧЕНА

З Інгою Крукаускене (творчий псевдонім — Inga Dream) я познайомилася у Варні на Міжнародному поетичному фестивалі «Слов’янські обійми». Спершу мене вразила потужна вітальна енергія, яка струменіла з цієї жінки під час кожного її виступу. А потім, уже вдома, я прочитала подаровану нею автобіографічну повість «Мрій і дій». Пройнялася незвичайною долею мисткині. Захопилася силою її духу.

Інга Крукаускене — українка за походженням, яка з чотирнадцяти років мешкає у Литві. Авторка дев’яти поетичних та прозових книжок, виданих російською, литовською та англійською мовами.

«В ім’я любові» — десята книга Інги Крукаускене, до якої увійшли її найновіші верлібри.

Як легко бути щасливим. Для цього зовсім не обов’язково змінювати щось у своєму житті. Досить просто подивитися на все, що тебе оточує, іншими очима. Полюбити світ таким, яким він є. Змінити себе. Стати іншою. Власне це і є лейтмотивом поетичної збірки Інги Крукаускене. «В ім’я любові» — спроба докорінної трансформації власного «Я» заради нового, гармонійного і щасливого життя:

До вже не змінити
Після змінюємо самі.

(«Ниточка»)

Збірка «В ім’я любові» має інтимно-сповідальний характер. Змінити себе, на думку поетеси, можливо лише через глибинне внутрішнє самоочищення. Варто просто вимести сміття зі своєї душі. Позбутися зайвого. Без вагань. Без страху. Без жалю. Не випадково так часто в збірці Інги Крукаускене зустрічаються образи дощу і світла. Дощ — як сльози очищення. Але не тільки. Іноді дощ — це небесна купіль (вірш «Небо голову миє»). Або — знаки згори, які авторка тлумачить по-своєму:

Сам Всевишній
мені
вальс Мендельсона
дощем
вистукує...

(«Нічне»)

Так чи інакше, а після дощу завжди прояснюється небо, чи, як лагідно називає його Інга Крукаускене, «небко». Небо асоціюється у неї з людською душею, у якій після темряви також настає світло. Але для цього потрібно бути щирим із самим собою. Не боятися зізнатися собі у власних вадах, ваганнях, помилках. А навівши лад у своїй душі, рухатися далі, лише вперед — «майбутньому назустріч, минулому всупереч», бо ж:

Тільки йдучи вперед,
зможеш дійти
до
самого себе.

(«Іди вперед»)

Інга Крукаускене — мама п’ятьох дітей. Саме тому її поезія рясніє образами, пов’язаними з вагітністю, пологами та материнством. Нерідко ці образи супроводжують язичницькі оспівування-одухотворення Природи-Праматері, адже зачаття й виношування нового життя в розумінні авторки — священний акт, який наближає жінку до найбільшої, найдивовижнішої таємниці світобудови:

Входжу до лісу,
наче в утробу матері:
затишно, безпечно, радісно.

(«Мама»)

Прагнення до внутрішнього преображення в ліричної героїні збірки настільки сильне, що вона ладна долати всі перешкоди, що траплятимуться на її шляху. Аби лишень доторкнутися до Сонця — символу абсолютного світла й тепла:

Прогризу до тебе, Сонце, дірочку,
і стану твоєю
Нареченою.

(«Мишка»)

Сонцева Наречена — саме так мені хочеться назвати Інгу Крукаускене. Жінку, котра своїм внутрішнім сяйвом освітлює все довкола. В ім’я Любові.

Анна Багряна