Жінка-УКРАЇНКА

Я познайомився з Зеновієм, на одній з перших маніфестацій під Пантеоном, коли він разом з групою хлопців визвався допомогти нести плакати і прапори. Тоді я довідався, що ми земляки. Зеник приходив на всі наші маніфестації. Потім довший час його не було, і лише пізніше я дізнався, що він був на Майдані. Він мені про це розповів сам, прийшовши на зустріч. Розповідав про Майдан, про ті криваві події. Дуже хвалив свого сотника. Говорив, що все тільки починається, що потрібно готуватися до війни і, що українці Італії мали б краще організуватися в плані підтримки майданівських сотень, які стануть основою нового Українського Війська....

Запам"ятався випадок під посольством Росії, яке українська громада Риму пікетувала. Зеник взяв один з найбільших плакатів і почепив його на дах станції метро. "Хай всі знають, хто такий Путін, агресор і фашист. Там внизу плакати не дуже видно". Я не знаю, як він виліз по голій стіні на верх. Поліцейські, які з переляканими обличчями підбігли до нас не приховували страху: "Обережно, не впади, туди ще ніхто не вибирався без драбини", "Не переживайте, українці можуть все. Будемо перші."- з посмішкою відповів їм Зеник. В той день, Зеник дав інтерв"ю про події на Майдані кореспондентці "Нью-Йорк Таймс". Їй було дуже цікаво слухати безпосереднього учасника Революції Гідності.

Про те, що Зеновій поїхав в АТО я дізнався з фото, які виставляли у ФБ друзі з Оркомітету. Трагічна новина теж прийшла через ФБ. Шок. Сум. Відчуття близькості війни. Відчуття провини, що не змогли зберегти його життя. 
Зеник був по-дитячому добрим, простим та відкритим, і по-дорослому мужнім, скромним і послідовним. Таким він запам"ятається назавжди.
Приєднуюся до слів співчуття та подяки родині Зеновія Флекея.

СПИ СПОКІЙНО, ДОРОГИЙ ДРУЖЕ! ТВОЯ ЖЕРТВА НЕ БУЛА МАРНОЮ! ТИ ЖИТИМЕШ ВІЧНО В СЕРЦЯХ УКРАЇНЦІВ!
P.S. Сьогодні на Національному Радіо України вийшов репортаж Ірини Джермано про нашого Зеника: http://schedule.nrcu.gov.ua/grid/channel/period/item-listen-popup.html?periodItemID=619109

Oles Horodetskyy