Жінка-УКРАЇНКА

* * *

Знову гине юний цвіт,
маками вкриває землю,
чи ти мріяв, сину про політ
і так швидко, і так даремно.
Ти хотів ще жити і цвісти 
для матусі і свого кохання
полягли, ви хлопці, полягли,
рано, юний цвіте, рано.
Ти молився сину, ти благав,
ти просив про порятунок
ти в окопах тяжко помирав,
відчувавши смерті трунок.
Материні сльози на очах
бачитимеш ти щоночі,
ангелом ти будеш в небесах
і охороняти будеш скільки схочеш

* * *

Любіть батьки дітей поки зростають, 
радійте з ними, тіштеся й терпіть, 
бо діти дуже швидко відлітають 
й гніздечко залишають не на мить. 
А там світи, й незвідані печалі
а там життя вирує, як буран,
а там війна, й отримані медалі
на форму вчеплять смілим воякам.

* * *

Як вам спиться, шановні генерали?
Що вам сниться? Напевно - рай?
Навіщо юнаки наші вмирали?
Невже дарма боронять рідний край?
Чи вам смакує зранку кава?
А їм смакує й капелька роси.
Команда ваша є така лукава,
Й накази ваші гірші від оси!

* * *

- Мамо, чому в тебе очі сумні?
- Збігають, мої діти, дні.
- Мамо, чому ти дивишся в даль?
- Бо в мене на серці печаль.
- Мамо, чекай ще на нас,
ми ще приїдем не раз.
- Дякую, діти мої, 
щастя вам зичу в житті.