Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Качечка Крячечка
© Наталя Уварова, 2009
П’єса для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку
К р я ч е ч к а — каченятко.
Г а в р ю ш а, він же Г а в г у с т и н — цуценя.
Л и с и ч к а, вона ж П а н і Ф о к с – лисичка.
Дія перша
Ява 1.
Галявина. На галявину виходить каченятко К р я ч е ч к а. Співає пісеньку.
Крячечка (співає).
Люблять качечки купатись,
Можна хлюпатись і гратись!
Бо купатись у воді
Дуже люблять звірі всі,
І великі, і малі
Дуже люблять всі.
Я ж маленька, чепурненька
Качечка Крячечка.
Я вже йду сама-саменька
До ставка купатися!
Кря-кря-кря, кря-кря-кря!
Скоро буду гратися!
Кря-кря-кря, кря-кря-кря!
Гратися-купатися!
Привіт! Ой, як же вас багато! Це дуже добре, бо я люблю компанію! Сумно, знаєте, самій гуляти! Давайте у квача пограємо? Або у хованки? Ой, забула познайомитися. Мене звати Крячечка, я – качечка, вірніше, ще каченятко... Знаєте, чому мене назвали Крячечкою? Бо качечки крякають! А вас як звуть? Як? Давайте зробимо ось так. На «один, два, три!» ви дружно та голосно кричите своє ім’я. Зрозуміли? Один, два… Ох, я ще «три» не казала! Приготувалися, один, два, три! От і добре! От і познайомилися! (Прислухається.) Тш! Тихо! Чую щось таке незвичайне!
Чути легенький писк.
Крячечка. Звідки цей звук? (шукає по сцені, виглядає у залу). Прислухайтеся, це не поряд з вами? Ні? А звідки тоді? О, тшш! Крячечка обережно підходить до куща, заглядає за нього) А!.. а... (дістає якогось жучка) Жучок якийсь... Мовчить.(Знов чується якийсь писк). Ні, це не він! (відпускає жучка) лети! Здається, це з річки. (Іде за куліси). Ого! Що це таке? Яке важке…
К р я ч е ч к а витягає на сцену мішок.
Крячечка. Ех! Цікаво, що там? Подарунки, мабуть, від Діда Мороза... Ні? Точно, ні... У нього і мішок інший, та й у річку він подарунки не кидає, бо взимку на річці лід й подарунки того... зламаються! Ой! Пищить! Чули? Всі чули? Вперше бачу пискляві мішки! Подивимося що там, га?
К р я ч е ч к а відкриває мішок. З мішка вилазить П е с и к Г а в р ю ш а.
Крячечка. Оце так так! Ти хто?
Гаврюша. Собака.
Крячечка. А у мішку що ти робиш?
Гаврюша. Тону.
Крячечка. Тонеш? Хіба ти плавати не вмієш? (сміється)
Гаврюша. У мішку плавати незручно.
Крячечка. А навіщо ти туди заліз?
Гаврюша. Я і не залазив. Мене туди господар посадив. Сказав, що я тільки їсти вмію.
Крячечка. От порося невмиване!
Гаврюша. Та собака я!
Крячечка. Не ти, а господар твій! А звати тебе як?
Гаврюша. Гавгустин.
Крячечка. Як?
Гаврюша. Гавгустин. Я — мисливський собака.
Крячечка. Щось ім’я у тебе зовсім не собаче, а якесь гусяче. Та й на собаку ти не дуже схожий… Дрібний якийсь…
Гаврюша. Я ще цуценятко…
Крячечка. А, то ти малий! А хоч гавкати ти вмієш?
Гаврюша. Гав!
Крячечка. Ото й все? Так я теж так можу! Гряв! (сміється).
Г а в р ю ш а набурмосився, та як гавкне.
Гаврюша. Г-гав!
К р я ч е ч к а перелякалася, втекла та сховалася за пеньок. Визирає.
Крячечка. Ох ти мене й налякав!!! Схоже, що ти дійсно мисливський собака. А от ім’я у тебе все одно не собаче!
Гаврюша. Які ж собачі імена бувають?
Крячечка. Рябко, наприклад, чи Сірко.
Гаврюша. Не подобається.
Крячечка. Діти, підкажіть ім’я для цього песика!
Діти кричать імена.
Гаврюша. Не подобаються мені і ці імена.
Крячечка. От привереда! Може Гаврик (сміється) або Гаврюшка?
Гаврюша. Хай буде Гаврюша, воно ніби собаче. Слухай, розумна птахо, а ти хто? Щось я таких маленьких та жовтеньких не пригадую! Як на курча ти якесь надто незграбне!
Крячечка. А я качечка Крячечка.
Гаврюша. Качечка? Дика?
Крячечка. Ні, хазяйська.
Гаврюша. Тобто домашня?
Крячечка. Еге ж.
Гаврюша. Добре, що домашня, бо на диких я полюю. Що ж тепер мені робити? Іти мені нікуди. Навіщо ти мене дістала з води?
Крячечка. Я тебе врятувала!
Гаврюша. Навіщо? Де тепер мені жити?
Крячечка. Будеш жити на нашому дворі. У нас знаєш, як класно? Будеш дім охороняти або з нашим господарем на полювання ходити.
Гаврюша. Добре. А де ваш двір?
Крячечка. Ходімо, покажу.
К р я ч е ч к а та Г а в р ю ш а йдуть та співають пісню.
Крячечка. Сьогодні у дворі
Позаздрять всі мені:
Я всім скажу, що тебе врятувала,
А ти... а ти...
Подякуєш мені!
Я скажу, що врятувала
Справжнього мисливця!
А ти не розгубись,
Одразу добряче гавкни, отак: Кряв!
Гаврюша. Гав!
Крячечка. Ні, голосніше!
Гаврюша. Гав!!!
Крячечка. Ой-ой-ой!!! (тікають зі сцени).
Ява 2.
На галявину виходить Л и с и ч к а. Нюхає повітря.
Лисичка (підкрадається до двору, співає).
Коровам жити просто —
Їх завжди годують сіном,
І коням жити просто —
Бо їм дають овес.
Біднесеньку лисичку
Женуть усі постійно,
Й ніякої дрібнички
Ніхто не принесе.
Ні курочки, ні гусочки,
Ані малої лусочки,
Дрібненького курчатка
Чи трохи каченятка.
А так хочеться -
Чи курочки, чи гусочки,
Та хоч малої лусочки,
Дрібненького курчатка
Чи трохи каченятка.
Здається, тут качечка тільки-но була… (шукає). Куди ж вона поділася? (бачить дітей). Ой. (лякається). А які ви всі милі! Які гарні! Скажіть, а ви виховані дітки? Добре виховані дітки? А знаєте, що виховані діти завжди вірно відповідають на запитання? От наприклад:
До пухнастого хвоста
Личить шубка їй руда.
Хто це? (Лисичка). Правильно, лисичка. Або так:
Жовтогруді щебетушки
мають чорні капелюшки,
сірі лапки, білі щічки,
називаються ... (синички)
Є у кошику суниці,
і малина, й полуниці.
Спробуйте слівце дібрати,
щоб разом усе назвати. (Ягоди)
Наче сонце, серединка,
пелюсток біла хустинка.
Знає бджілка і мурашка,
звуть цю квіточку … (ромашка).
Швидко ласти одягнула
і до річечки чкурнула.
Покупалась, стрепенулась,
і сухою повернулась.
(Качка)
Вірно, качка. А тут теж була качечка? Куди ж вона пішла? Може, до річки? Або додому? Додому? Дякую вам, дітки, за те, що загадки відгадали й дорогу мені вказали!
Пішла слідом за К р я ч е ч к о ю та Г а в р ю ш е ю.
Ява 3.
Подвір’я. Пташиний двір.
Гаврюша. Якось порожньо у вашому дворі…
Крячечка. Так поки що день, от ввечері побачиш, скільки нас тут! А зараз хто де – кури на городі порпаються, індички вулицею гуляють, гуси та качки на річці.
Гаврюша. А ти чому не з ними?
Крячечка. А я самостійна!
Гаврюша. Зрозуміло! І ти нічого не боїшся?
Крячечка. Чого ж мені боятися?
Гаврюша. Вороги ж якісь у качок є?
Крячечка. Може й є… напевно, є… мама качка щось про лисиць казала, тхорів та вовків, але що то та як виглядає, я не знаю. Ох, (потягується) я вже спати хочу!
Гаврюша. А я – їсти!
Крячечка. Так пошукай собі чогось, тут їжі багато! А я спати піду, я вдень завжди відпочиваю.
К р я ч е ч к а іде.
Гаврюша (нюхає носом). М-мм! Як тут смачно пахне! Який же я голодний! Щось мені підказує, що неподалік хтось смажить м'ясо! Може й мені шматок перепаде.
Г а в р ю ш а виходить.
Ява 4.
На подвір’я заходить Л и с и ч к а.
Лисичка. От ніби туди потрапила! Дорогенькі, чи тут мешкає моя качечка? Ні??? (нюхає повітря). Та ви шуткуєте!
Голос Крячечки. Гаврюшо!
Лисичка. Ой, хтось йде! (до дітей). Тсс! Ви мене не бачили!
Виходить К р я ч е ч к а.
Крячечка. Гаврюшо!
Л и с и ч к а намагається піти, але К р я ч е ч к а її помічає.
Крячечка. Добрий день! А ви хто? Щось я у нашому дворі таких не пригадую! Новенька?
Лисичка. Я? Ой, ну я… А ти хто така? Хіба тебе не вчили, що не можна до дорослих з запитаннями лізти?
Крячечка. Я – качечка Крячечка.
Лисичка. Качечка? Це добре! А Гаврюша — то хто, качур?
Крячечка. Ні, він собака.
Лисичка. Собака? Великий?
Крячечка. Та ні, він ще цуценя. Таке руденьке цуценя, от колір чимось на ваш схожий. Та й вушка схожі, і лапи...
Лисичка. Справді? А знаєш чому? Бо ми з ним родичі! Я його тітонька! Доречі, у нього скоро день народження! Він тебе вже запросив?
Крячечка. Ні, але ми нещодавно познайомилися, та певна, що він запросить мене обов’язково.
Лисичка. Я б на його місці запросила, але він такий сором’язливий і так любить сюрпризи! Знаєш, що? Давай я тебе запрошу! Ось тобі моя візитка, там є адреса, де буде проходити свято! І ще одне проханнячко…
Голос Гаврюші. Крячечко!
Лисичка. Дуже маленьке – ти не кажи Гаврюші, що я приходила і тебе запросила, хай для нього це буде сюрпризом!
Крячечка. Добре! А що таке сюрприз?
Лисичка. Приємна несподіванка! То не забудь і приходь до мене. Ми разом таку вечірку йому приготуємо!
Л и с и ч к а йде, а К р я ч е ч к а ховає візитку.
Ява 5.
Виходить Г а в р ю ш а.
Гаврюша. Крячечко, ти вже прокинулася? А з ким ти розмовляла?
Крячечка. Ні з ким, я пісні співала!
Гаврюша. Я теж пісню люблю — УУУУУ!
Крячечка. Щось мені не дуже ця пісенька подобається! Краще давай гратися!
Гаврюша. Давай! А в що ми будемо грати?
Крячечка. У хованки!
Гаврюша. А як грати у цю гру?
Крячечка. Ти не знаєш? Та це кожна дитина знає! Правда, діти? От ви вмієте грати у хованки?.. От бачиш! Усі вміють!
Гаврюша. А все ж таки, які правила?
Крячечка. Прості. Ти закриваєш очі, відвертаєшся, рахуєш до десяти, а я ховаюсь. А потім ти маєш знайти мене!
Гаврюша. А потім?
Крячечка. А потім, якщо ти знайшов мене, то я відвертаюся, а ти ховаєшся! Зрозуміло?
Гаврюша. Зрозуміло.
Крячечка. Відвертайся! Закривай очі, і не підглядай!
Г а в р ю ш а відвертається, К р я ч е ч к а ховається між дітьми. Г а в р ю ш а в цей час рахує до десяти.
Гаврюша. Один, два, три, чотири, п’ять, шість, сім, вісім, дев’ять, десять!!! Я закінчив рахувати та вже йду тебе шукати!
Г а в р ю ш а шукає — туди, сюди і знайшов.
Гаврюша. Я бачу тебе! От ти де!
Крячечка. Ти так швидко мене знайшов!!! Та я тебе ще швидше знайду!
К р я ч е ч к а відвертається, а Г а в р ю ш а ховається.
Крячечка. Один, два, три, п’ять, сім, шість, вісім, дев’ять, десять! Я вже йду тебе шукати!..
К р я ч е ч к а озирається.
Крячечка. Я знаю, де ти!
К р я ч е ч к а заглядає, але не знаходить. Потім ще, ще й ще.
Крячечка (плаче). Я не знаю, де ти заховався! Я не можу знайти тебе!
Г а в р ю ш а виходить.
Гаврюша. Ти програла! Іди ще рахувати!
Крячечка. Мені ця гра вже не подобається! А знаєш, Гаврюшо, що я все знаю!
Гаврюша. Це нова гра?
Крячечка. Ні, я тобі кажу — що я все знаю! (багатозначно) Все знаю!
Гаврюша. Скільки зірок на небі?
Крячечка. Що?
Гаврюша. От бачиш! А кажеш, що все знаєш!
Крячечка. Я не про те! Я інше знаю!
Гаврюша. Та нічого ти не знаєш! Ти просто хвалько!
Крячечка. Я хвалько?
Гаврюша. Ще й яке!
Крячечка. Якщо ти переді мною не вибачишся, я з тобою грати не буду!
Гаврюша. Добре, скажи тоді, хто така Курочка Ряба?
Крячечка. Немає у нас рябих курочок, тільки білі.
Гаврюша. Вибач, Крячечко, але ти таки — хвалько!
Крячечка. Ах, ти так!? Тоді я з тобою не граю!
Гаврюша. Будь ласка.
Відвернулися один від одного.
Крячечка. Між іншим, це — пташиний двір, і собакам тут не місце.
Гаврюша. От і сиди тут сама!
Г а в р ю ш а пішов.
Крячечка. Ач, який! Я — хвалько! Та я завжди тільки правду кажу. Хіба я не знаю, що у нього день народження? Знаю! А хіба можна сваритися з іменинником? Не можна... А я посварилася... Гаврюшо!
К р я ч е ч к а погукала, але Г а в р ю ш а не почув її.
Крячечка. Пішов... Але куди?.. Ой, мабуть, до своєї родички! У мене ж і адреса є!
К р я ч е ч к а дістає візитівку, читає.
Крячечка. “Пані Фокс”. Дивне якесь ім’я... “Великий ліс, Грибна галявина”. От я й запам’ятала — великий ліс, грибна галявина, пані Фокс. От туди я і піду, і там помирюся з Гаврюшею!
К р я ч е ч к а ховає візитівку до кишені, але вона випадає. К р я ч е ч к а іде. З книжками у руках заходить Г а в р ю ш а.
Гаврюша. Крячечко, дивися, що я знайшов! Крячечко! Я тобі книжки приніс, тут казка є про Курочку рябу! Крячечко! Годі ховатися! Виходь вже! От зараз знайду тебе... (Шукає по подвір'ю). Де вона? Діти, ви качечки Крячечки не бачили? Може вона кудись пішла? Куди? До лісу?! Дякую, діти! Сама-саменька? Вона ж там заблукає! Знати б куди вона пішла! А це що?
Г а в р ю ш а піднімає візитівку, читає.
Гаврюша. “Пані Фокс, великий ліс, грибна галявина”… (обнюхує візитівку). Її тримала Крячечка, і ще хтось... пані Фокс. Десь я вже бачив це ім’я… (гортає книжки). Ось! Фокс — лисичка. Та невже Крячечка пішла до лисиці? Ох, добре, що словник допоміг! А тепер скоріше до лісу, та шукати Крячечку! Але що я сам зроблю? Хоча... Діти, ви ж мені допоможете! Так? От і добре!
Г а в р ю ш а іде.
Ява 6.
Великий ліс.
По лісу йде К р я ч е ч к а, співає.
Крячечка.
Великий-великий-великий ліс,
Грибна-грибна-грибна галявина,
Там пані-пані-пані Фокс живе,
До неї в гості йду.
Пані Фокс, пані Фокс,
Де сховались ви у лісі,
Пані Фокс, пані Фокс,
Я до вас у гості йду.
Крячечка. Скоріше б знайти тітоньку Фокс! І де ж грибна галявина? Тітонько Фокс!
К р я ч е ч к а йде, виходить Л ис и ч к а.
Лисичка. Ніби хтось мене кликав… Це ви, дітки, мене кликали? Ні? А хто? Не знаєте? Що, ніхто з вас не знає, хто мене кликав? (якщо діти кричать “качечка”, то...) Ах, то Крячечка! Я так і знала, що вона прийде до мене! Ці малі каченятка усім довіряють! Такі кумедні... Діти, запам'ятайте! Ніколи не розмовляйте з незнайомцями, та тим паче, не ходіть до них у гості!
Виходить К р я ч е ч к а.
Крячечка. Ой, тітонько Фокс, нарешті я вас знайшла!
Лисичка. Здрастуй, Крячечко! Я така рада тебе бачити!
Крячечка. Я прийшла до Гаврюші на день народження! Він вже тут?
Лисичка. Звичайно, де ж іще! Але зараз він... пішов до лісової крамнички купити щось смачненьке до свята. Можеш його почекати! Якщо є бажання, звичайно...
Крячечка. О, це було б чудово! А ви знаєте, ми з Гаврюшею посварилися!
Лисичка. От і добре!.. Добре, що ти прийшла до мене, я тобі допоможу помиритися з ним.
Крячечка. Правда? Ох, яка ж ви добра!
Лисичка. Дивись сюди! Бачиш, я тут готую подарунок для Гаврюші, ось у цьому мішку. Ти можеш залізти туди, і коли він розгорне свого подарунка, разом з ним побачить тебе, дуже зрадіє і ви помиритеся!
Крячечка. Залізти в оцей мішок? Якийсь він дуже простенький для подарунка…
Лисичка. Ну, поки що так, непоказний, але я його стрічкою прикрашу, квіточками, і буде супер-мішок!
Крячечка. То я потім і залізу!
Лисичка. Потім буде пізно! Він тебе побачить і зовсім не пробачить!
Крячечка. А! Тоді давайте ваш мішок!
К р я ч е ч к а лізе у мішок. Л и с и ч к а зав’язує мішок, тягне його до себе додому.
Лисичка. Важкий мішечок! Це добре, качечка гарна попалася! От смачна вечеря буде! Діти, ось бачите, що буває з тими, хто вірить незнайомим?
Л и с и ч к а йде.
Ява 7.
На галявинку виходить Г а в р ю ш а.
Гаврюша (співає).
На світі є різні птахи і тварини,
У них є малі дитинчата.
А щоб вони виросли і стали міцними,
Батьки їх повинні навчати:
Не можна ходити нікуди самому,
Не можна йти з дому без дозволу,
Й ніколи, ніколи, ніколи, ніколи
Ніколи не ходи з незнайомцями,
Нікуди не ходи з незнайомцями.
Куди ж ця Крячечка зайшла? Я ще ніколи не бував у лісі! А ви коли-небудь були у лісі? От я не впевнений, що я у Великий ліс потрапив! А знаєте, хто живе у лісі? От наприклад, жирафи живуть? (ні) А де вони живуть? (в Африці). Жирафи живуть в Африці! А хто живе у лісі? (вовк, заєць, ведмідь, лисичка, кабан, білка) А їжачки живуть? А які дерева ростуть у лісі? (ялинки, сосни, берези, вільха, осина...). Що ж, бачу, я потрапив до великого Лісу! Та дивиться, це ж і є Грибна галявина! Десь тут має жити лисичка! Де ж її нора?
Г а в р ю ш а йде шукати нору Л и с и ч к и.
Ява 8.
Нора Л и с и ч к и.
Л и с и ч к а співає, а у мішку сидить К р я ч е ч к а.
Крячечка. Ой, мені нема чим дихати! Тітонько Фокс, випустить мене!
Лисичка (до себе). Треба трохи розв’язати, а то ще задихнеться !
Л и с и ч к а трохи розв’язує мішок, та з нього одразу визирає голова К р я ч е ч к и.
Крячечка. Ух, там зовсім нема чим дихати! А що це ви робите?
Лисичка. Вечерю готую!
Крячечка. Давайте я вам допоможу! Я вмію готувати! Що ви готуєте?
Лисичка. Я? Запечену качку!
Крячечка. Це мабуть, дуже сма… Запечену качку??? А з чого ви її готуєте?
Лисичка. З тебе, моя дорогенька!
Крячечка. З мене? А хіба собаки їдять свійських птахів?
Лисичка. Не знаю, як собаки, а от лисички їх точно їдять!
Крячечка. Лисички? А де тут лисичка?
Лисичка. Тю! Та я ж і є лисичка!
Крячечка. А, то ви так жартуєте! А я злякалася! Яка ж ви Лисичка, коли вас звуть пані Фокс!
Лисичка. Ех, ти! Книжки читати треба та різні мови вчити! “Фокс” — це з англійської “Лисиця”!
Крячечка. То Гаврюша — не ваш племінник?
Лисичка. Чесно? Я й гадки не маю, хто такий той Гаврюша!
Крячечка. Ви мене обманули, та закинули у мішок? (плаче).
Лисичка. Я обманула? Та я найчесніша лисичка на світі! Я тобі візитку давала?
Крячечка. Давала.
Лисичка. На ній ім’я написане?
Крячечка. Написане.
Лисичка. Ти до мене сама прийшла?
Крячечка. Сама.
Лисичка. У мішок сама полізла?
Крячечка (плаче). Сама...
Лисичка. То хто у всьому винен?
Крячечка. Я… Але ж ви казали!..
Лисичка. То що? Хіба тебе мама не вчила, що не можна з незнайомими розмовляти?
Крячечка. Здається, вчила…
Лисичка. Маму треба було слухати, а не мене!
Чути якійсь шурхіт, стук у двері.
Лисичка. Це ж хто? Я нікого не чекаю у гості!
Ховає К р я ч е ч к у.
Лисичка. Сиди тихо!
Л и с и ч к а підходить до дверей.
Лисичка. Хто там?
Гаврюша. А чи тут живе пані Фокс?
Лисичка. Не знаю, хто то.
Гаврюша. А пані Лисичка?
Лисичка. Її вдома нема.
Гаврюша. А з ким я розмовляю?
Лисичка. А ти хто такий і чого тобі від пані Лисички треба?
Гаврюша. Я – Гаврюша, я шукаю свою подругу качечку Крячечку.
Лисичка. То чого ти її у норі шукаєш, качечки на річці живуть або на озері. Там і шукай.
Гаврюша. Я впевений, що Крячечка у пані Лисички.
Лисичка. Може, і так, а може і ні.
Гаврюша. Відчинить двері, пустіть мене, я перевірю, тут Крячечка чи ні.
Лисичка. А не відчиню.
Гаврюша. Чому?
Лисичка. Я вас не знаю.
Гаврюша. Але ж ми тільки познайомилися.
Лисичка. Все одно не пущу.
Гаврюша. Чому?
Лисичка. Не хочу! Ідіть та шукайте свою Крячечку у іншому місці.
Гаврюша (до дітей). Щось мені підказує, що я з самою Лисичкою розмовляю. Ей, пані Лисичко, чи як вас там! Пустіть мене! Бо зараз двері зламаю!
Лисичка. Ламай! Вони броньовані!
Г а в р ю ш а пішов.
Ява 9.
Г а в р ю ш а розмовляє з дітьми.
Гаврюша. Ні, броньовані двері не зламати! Що ж робити? Яка ж ця лисичка хитра! Треба її якось перехитрити! Треба її якось виманити з нори! Чого боїться лисичка? Вовка? Не дуже! Може, собак? Але я пес, а вона мене не злякалася! Мабуть, тому що я маленький, та ще й один. От якби нас було багато! Стривайте! Я ж мисливський собака! Якби було багато мисливських собак, якби було чути постріли, якби мисливці були... Діти, мені потрібна ваша допомога! Треба зобразити постріли з рушниць! Коли я покажу от так (показує, ніби стріляє з рушниці), усі разом кажемо: “Бах! Бах — бабах”! Спробуємо? Приготувалися! “Бах-бах-бабах”! Молодці! Тихо (приставляє пальця до рота)! А тепер давайте погавкаємо як собаки: “Гав-гав-гав”! Готові? Почали! “Гав-гав-гав”! Тихо (знов приставляє пальця, показуючи тишу)! Молодці! А як мисливці вмієте кричати? Я вас навчу: “Агов! Агов! Де лисичка”? Запам’ятали? (Ставить руки рупором). “Агов! Агов! Де лисичка”? Давайте спробуємо: “Агов! Агов! Де лисичка”! Молодці. Зрозуміли? Приготувалися.
Г а в р ю ш а показує рушницю, діти починають бахкати. З нори визирає Л и с и ч к а.
Г а в р ю ш а махає рукою, діти перестають стріляти.
Лисичка. Що це таке, наче постріли?
Гаврюша. То полювання почалося. На лисичку.
Лисичка. Ні, ні, ні, я не вірю.
Г а в р ю ш а починає гавкати і жестами просить дітей допомогти.
Діти починають гавкати. Л и с и ч к а визирає з нори, лякається і ховається.
Г а в р ю ш а знімає звук. Діти перестають гавкати.
Лисичка. Ой, як це на собак схоже!
Гаврюша. Та то ж мисливські собаки, ідуть лисичку шукати!
Лисичка. Ой, ні, я не вірю!
Г а в р ю ш а складає руки рупором і кричить: “Агов! агов! де лисичка”.
Діти починають кричати: “Агов! агов! де лисичка”? Г а в р ю ш а показує рушницю, потім дає знак починати гавкати. Діти починають “стріляти” та гавкати.
Л и с и ч к а визирає з нори, вибігає, бігає то туди, то сюди, а потім тікає.
Лисичка. Ой-ой-ой!!! Та це ж справді полювання!
Г а в р ю ш а прикладає пальця до губ — просить зробити тишу..
Гаврюша. Молодці! Як ми з вами прогнали лисичку? Ви наче справжні мисливці були! А тепер давайте знайдемо Крячечку.
Ява 10.
Г а в р ю ш а заходить у нору Л и с и ч к и, та не знаходить нічого.
Гаврюша. Де ж Крячечка? Невже лисичка її вже з’їла? (бачить мішок) А це що? Якийсь підозрілий мішок... Зовсім він мені не подобається. Подивимось?
Г а в р ю ш а розв’язує мішок. З мішка виходить К р я ч е ч к а.
Крячечка. Гаврюша! Ти врятував мене!
Гаврюша. Як ти могла піти одна в ліс, ще й нікому про це не сказала?
Крячечка. Я ж не знала, що все так обернеться... Я більше так не буду, чесне слово!
Гаврюша. Ех, ти, а ще й казала, що все знаєш!
Крячечка. Мене лисичка обманула, сказала, що вона твоя тітонька, і що у тебе день народження! От коли ми з тобою посварилися, я й пішла до неї.
Гаврюша. Яка ти довірлива, Крячечко! Хіба я тобі казав, що у мене є тітка?
Крячечка. Ні!
Гаврюша. То чому ж ти до неї пішла і мене не запитала?
Крячечка. Але ж ми з тобою посварилися, от я і вирішила, що якщо тебе немає у дворі, то ти пішов до своєї тітки!
Гаврюша. Крячечко, ти ж сама мене з річки витягла і до себе у двір запросила, бо мені не було де жити!
Крячечка. Я забула… Але я більше так не буду! Я все зрозуміла! Не можна довіряти незнайомим, не можна уходити з дому без дозволу батьків і не треба сваритися з друзями!
Гаврюша. Так, Крячко, ти отримала добрий урок!
(співає) Дивися на всі очі
Та слухай на всі вуха
А що почуєш — то собі
Навік запам'ятай:
Є друзі, є знайомі
Є ж зовсім невідомі
І з ними ти ніколи,
Ніколи не гуляй!
Гаврюша та Крячечка. Добре з друзями гуляти
Добре гратись і стрибати,
Другу ти допомагай,
У біді не залишай!
Гаврюша. Лисичка хотіла Крячечку обдурити,
Хотіла з неї борщу нава-наварити.
Та друзі допомогли і Лисичку злякали,
І Крячечку разом ми врятували.
Лисичка. Не буду я більше Крячечку чіпати,
А буду я з нею товаришувати!
А буду я з нею товаришувати!
Товаришувати! Товаришувати!
Гаврюша, Лисичка та Крячечка. Добре з друзями гуляти,
Добре гратись і стрибати!
Другу ти допомагай,
У біді не залишай!
Гаврюша. Додому?
Крячечка. Додому!
Гаврюша. І більше не сваримося?
Крячечка. Ніколи!
Лисичка. І з незнайомими ти більше не розмовляєш?
Кячечка. Ні.
Гаврюша. Дякуємо, діти, за допомогу! І до побачення!
Крячечка та Лисичка. До побачення!
