Ольга Бреславська: Україна в кожному із нас

Мільйони слів вже сказано про Неї, про любов до Неї, про гордість за Неї – за Україну. Але так мало вчинків, щоб допомогти Їй Бути – стати такою, про яку мріємо і хочемо пишатись.

Зараз вирішується Її доля. Навіть не доля, а горизонт, за який мирно зможе сідати сонце. Формується територія, на котрій ті, хто вважають себе українцями зможуть розмовляти рідною мовою, вдягати національну символіку, співати у повен голос і оплакувати героїв.

Україна у кожного в серці. Вона звучить словами, майорить вишиванками на грудях, але серце зрадливо гупає, бо має схильність піддаватись спокусам та божкам. І зараз панує той час, коли вітер змін знімає маски з облич. Оголює всіх, кому донедавна співали хвалебні оди.

І зовсім скоро Україна відкриє двері навстіж. І кожен з мільйонів піде своєю дорогою – дорогою додому. Хтось залишиться, хтось навернеться, а десятки тисяч повернуться з чужини, де Україна їм болить найбільше.

Замало слів і забагато болю

Та Україна в кожному із нас…