Жінка-УКРАЇНКА

***

Покинута оголена душа,
І кожне слово – як ніж по живому
Сьогодні рідна, завтра вже чужа…
Минуле не скорилося новому.

Чи я тобі потрібна - ти скажи?
Вразлива і слабка, немов дитина.
Як любиш – то піднятись поможи,
Не любиш – то залишусь на колінах.

Отак колись вирішував Пилат:
Помилувати або розіп’яти
І кат зробив руками все солдат,
А міг історію би поміняти.

* * * 

Твій ніжний голос з тембром моря,
Твої уста із запахом кориці
По тілу розливається живиця:
Не просто сила – це як гори,

Великі, сильні і могутні,
Що стрімко тягнуться до свого неба.
Їм простір , воля думки і… людина треба!..
Нікому рухи їх нечутні…

Як перша зірка любить присмерк,
Імлисті тіні всі скарби ховають,
Так тільки я про силу свою знаю
Пізнати твій імбирний присмак…

* * * 

На все свій час і всьому воля Божа:
Навік залишити чи далі йти.
І часом плачеш: більш я вже не можу!
Візьми свій хрест – для Бога цінний ти.

Хоч огортає страх, смертельний відчай –
На Бога поклади свою журбу.
Молитвою і вірою засвідчуй
сердечну відданість добру.

І що б не сталось, звідки б не взялося,
прийми з подякою - бо все для нас.
Благословення золоте колосся
зійде з насіння віри. У свій час…