Жінка-УКРАЇНКА

Вступ до книжки Вивернути час на ліву сторону, Київ 2008, c. 88.

Народився поет трагічного воєнного літа 1943 року в Щепановичах над Дунайцем на південному сході Польщі. Дістав дві вищі освіти: з юриспруденції у Вроцлавському університеті, з організаціїуправління та міжнародної торгівлі в Економічній академії; Йому довелося працюватиу багатьох країнах за межами Польщі.

Казімеж Бурнат займав різні відповідальні посади, долаючи службові сходинки, але водночас він став ше й активним учасником досить відомого в країні літературного угруповання "Дисонанс". На сьогодні Бурнат є автором талановитих поетичних книжок і численних публікацій в польських періодичних виданнях, різних антологіях, альманахах. Нещодавно вийшли його поетичні книжки: 2007 року німецькою мовою «Am Rande der Erwachens» («На межі пробудження») і 2008 року чеською — «Za obzor» («За обрій»). Кілька років тому поет став відомим і в Україні, відколи добірки його віршів були надруковані в деяких часописах: в «Літературній Україні» (2004), журналах «Всесвіт» та «Київ» (2007), в київському щоквартальнику «Криниця», що видається польською мовою. Поетична добірка Казімежа репрезентується у моїх перекладах у поетичній книжці «На круги своя» (2007). Вірші для всіх цих публікацій я перекладав охоче, бо його поезія мене привабила одразу — від першого прочитання. Вона подібна зболеним зітханням, коли поет короткими рядочками несподіваних образів та метафор майстерно, по-філософськи, препарує начебто зовсім буденні ситуації з життя звичайних людей, якими є всі ми, навіть ті, що вважають себе винятковими витворами Творця або ж Природи. Серце будь-якого городянина зачепить триптих пам'яти села «Дні останні перші». Все це Казімеж Бурнат виношує глибоко у собі. И лише потім, коли надходить час, він сповідається на папері перед самим собою. Ось, лише кілька назв окремих віршів: Контроверсія. Сублімація, Філістерство, Іманенція, Іригація, Безкінечність тощо.

Наче справжнім схимником бачиться цей герметичний поет-філософ, якщо читати лише його журні до болю, інколи до серцевого нападу, поетичні твори. Натомість у повсякденному житті при спілкуванні з колегами він може бути веселим, компанійським співрозмовником, і для того йому не треба докладати ніяких зусиль. Саме таким він мені запам'ятався від часу першого знайомства на велелюдній поетичній імпрезі у прадавньому слов'янському місті Береславль, згодом воно називалося по-німецькі Бреслау, а відтоді, як німецька Сілезія після Другої світової війни знову стала польським Шльонськом, місто називається Вроцлав і воно є центром найзахіднішого воєводства Польщі Начебто далеченько від польської столиці живе і творить поет Казімеж Бурнат, але його творчість є досить помітною практично на всіх польських теренах. Пересвідчився в тому, коли перечитав багато рецензій, відгуків, критичних статей у десятках періодичних видань з різних польських регіонів. Мені багато що стало більш зрозумілим у творчости Казімежа, хоча відтворювати його думки українською було просто відразу, можливо через те, що постійно згадувалася його щира прихильність до України. А це було ще майже за рік до вікопомного Майдану 2004 року, що привернув міжнародну увагу до нас – таких несподіваних і майже загадкових, до нашої історії, нашої культури. Не все сталося так, як мріялося на морозі, але залишилося бажання Европи знайомитися з нами далі й глибше, краще зрозуміти. Хоча поляки нас знають добре і здавна, інколи з однобоким перекосом тлумачать трагічні сторінки з нашої спільної історії, як і ми, але останнім часом усе більше і більше вони і ми намагаємось досягти спільного порозуміння, бо відчуваємо до того взаємне прагнення.

Польський поет Казімеж Бурнат є одним із тих, хто хоче щиро товаришувати з Україною та з українцями, хто вважає братніми обидва наші народи, приречені жити поруч у
дружбі та взаємоповазі.

До уваги українського читача пропонуються вірші, відібрані мною для перекладу з двох поетичних книжок Казімежа Бурната: «Przenikanie» («Проникнення»), що побачила світ 2006 року, та «Cichnace» («Зітхання»), видана за три роки перед тим. Обидві видруковано у Вроцлаві. Про особливості поетичного бачення Казімежа Бурната, глибини його занурень до першовитоків слова і почуття, про місце його творчости у сучасній польській поезії докладно розповідає у післяслові до цієї збірки польський критик і літературознавець Даріуш Томаш Лебьода. Не зовсім погоджуюся з деякими висновками польського критика, та, мабуть, через те, що набагато менше обізнаний із багатствами сучасної польської літератури, хоча до більшости його оцінок приєднуюсь. У своїй статті Тимош Лебьода не завжди стримує емоції, а задля підтвердження власної позиції в оцінках цитує багатьох інших своїх колеґ, і це має підтвердити читачеві, аби він не мав ніяких сумнівів, що поетична творчість Казімєжа Бурната і справді є сьогодні помітним й непересічним явищем посеред величезного поетичного розмаїття.

Юрій Завгородній