Головна

Журналу «Мистецькі грані» - п'ять років

Світлана Патра, журналіст Імідж-центру Університету «УКРАЇНА»

8 листопада 2013 року у приміщенні Національного музею медицини України в рамках спільного проекту телеканалу «Культура» та галереї «Арка» «Культура+» відбулася презентація та святкування п’ятиріччя всеукраїнського літературно-мистецького журналу «Мистецькі грані». Привітати журнал та його засновника, видавця та головного редактора – Олександру Куліш – прийшли як звичайні поціновувачі мистецтва, так і самі митці, а також журналісти, зокрема, ті, хто певний час співпрацював з журналом. Серед присутніх були і постійні гості заходів галереї «Арка» – представники Імідж-центру Університету «Україна»: Ніна Головченко, Надія Пазяк, Світлана Патра, Оля Каленська, Юрій Міхєєв, Марина Давиденко, Валя Тетик, Олена Мачульська.

Приміщення Анатомічного театру, у якому зараз діє Національний музей медицини України, було просто просякнуте мистецтвом. Насамперед завдяки картинам Михайла Хіхлуха. Виставка його картин «Після літа», відкрита 1 листопада, продовжує діяти, тож ті, хто, зважаючи на вічні київські затори, прийшов до музею дещо раніше, зовсім не нудьгували, споглядаючи картини цього художника – сповнені літа, яскравих барв і чарівної чернігівської природи.

Та ось, нарешті час настав. На сцену вийшов директор Національного музею медицини України Вадим Шипулін:

− Дивно відчувати себе у якості шоумена. Але дуже приємно, що на сцені анатомічного театру – черговий дебют. Я дуже вдячний, що ви сьогодні прийшли до нашого закладу і сподіваюсь, що ви отримаєте насолоду.

Далі – на глядачів чекав екскурс в історію журналу «Мистецькі грані». Вона була цікавою. І бурхливою. А починався журнал… зі студентської газети «Мистецькі грані», перший номер якої, що мав лише чотири сторінки, вийшов у червні 2008 року. У січні 2009 року газета стала журналом, який теж видавався в домашніх умовах, але продавався у мистецьких закладах міста Рівне. За допомогою Інтернету, видання розширило свою діяльність на всю територію України. Вже у вересні 2009 року «Мистецькі грані» стали обласним журналом, що має 28 сторінок і поширюється по всій Рівненській області. У квітні 2012 року журнал набуває статусу «всеукраїнський» із тиражем 1000 примірників і розходиться серед постійних читачів та митців, які співпрацюють із журналом. І увесь цей час на чолі журналу стояла тендітна молода жінка – поетеса і письменниця Олександра Куліш. Історія української журналістики знає випадки, коли поети, письменники ставали на чолі редакцій періодичних видань чи їх засновниками. Це, зокрема, І. Франко, Леся Українка.

Олександра Куліш продовжує цю славну традицію.

− Моє серце переповнюється радістю, коли бачу цей повний зал, як вас багато. Для мене цей журнал не просто видання, а провідник. Це магніт, який притягує до мене величезну кількість просто надзвичайних людей, які допомагають мені у житті – радять, як поводитися, допомагають самовдосконалюватися. Дякую всім митцям і журналістам за те, що допомагаєте мені творити цей журнал.

Після цього хвилюючого виступу на сцену вийшла журналіст «Мистецьких граней» Олена Кравчук. Вона вручила Олександрі медалль трудової слави у номінації «За високу журналістську майстерність» Міжнародного академічного рейтингу «Золота фортуна».

− Щиро дякуємо Олександрі Куліш за появу цього журналу. – сказала Олена у вітальному слові. – Ми щиро дякуємо всім, хто підтримує нас не лише в Києві чи Рівненській області, але і по всій Україні. Дякуємо за те, що читаєте нас. Завдяки вам ми стаємо кращими. Перш за все – хочу привітати Олександру – це її свято.

До поздоровлень, що лунали на адресу «мами» «Мистецьких граней» – Олександри Куліш – приєдналася і рівненська поетеса Вікторія Савчук:

− Дуже тяжко у наш час на голому ентузіазмі видавати такий достойний літературно-мистецький журнал, де я свого часу мала честь друкуватися. Я вітаю Сашу з її святом. 5 років – цифра невелика, але вірю, що до неї додасться хоча б один нулик. І тоді будемо святкувати 50-річчя, будемо знову вітати Сашу з тим, що цей журнал є у нас в Україні.

Подарунком для Олександри та всіх присутніх у залі стали власні вірші Вікторії, які авторка прочитала зі сцени.

На свято, щоправда, віртуально, завітали також Заслужений артист України, професор Олексій Заворотній та фотохудожник і журналістка Валентина Захарова. Вони передали відеопоздоровлення, які демонструвалися на екрані.

І ось, настала мить, коли на сцену вийшли «Три грації». Саме так називався поетично-ліричний етюд, який представили Олександра Куліш та її соратниці по журналу – Тетяна Сокіл, авторка рубрики «Антракт» та Іванна Тимощук – менеджер з продажів журналу. У супроводі чарівної музики та заворожуючого відеоряду Олександра, Тетяна та Іванна прочитали власні вірші. Ці поетичні рядки, безперечно, дозволили пізнати ще одну грань їхньої особистості і таланту. «Три грації» – це був один із дебютів, які чекали на глядачів цього вечора – поетичний.

Другий дебют був театральним. Це була прем’єра вистави «Спадкоємець» за твором французького письменника Лео Е. Манна. «Спадкоємець» – спільний проект Київської академічної майстерні театрального мистецтва «Сузір’я» та Національного Університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого. Актори представили невеличкий уривок вистави, який, проте, заінтригував глядачів цікавою історією паризького самітника-песиміста Жана, у чиє розмірене життя вривається енергійний юнак Лео. І змінює його назавжди…

Кульмінацією свята став виступ музиканта Юрія Брахмана та його проекту «Шакті-оркестра».

− Великий «респект» Саші Куліш – така маленька, тендітна і тягне на собі такий журнал… Це великий подвиг! – сказав Юрій Брахман, вітаючи Олександру та журнал з днем народження.

«Шакті-оркестра» представили скорочену версію акустичної програми «Дванадцять трансцендентних віршів». Це було поєднання гітарних ритмів та декламації, музики та філософії. Оригінальне, хвилююче, таке, що примушує зануритися глибоко-глибоко в сутність поезії, музики, філософії.

На жаль, час летить швидко, і святкування поволі, але добігало до завершення. Фінальним акордом став вірш Олександри Куліш, який прочитали «Три грації»:

Мистецтво заради життя.
Життя заради мистецтва.
Ми впевнено йдем в майбуття
І час наш теперішнім зветься.
Збудуємо сотні мостів
Між душ, що таланти єднають.
Відкриємо сотні світів,
Що наші страхи так ховають.
Єднання в ідеї – це дух,
Що вічно сіятиме сонцем.
Колись самотній лиш слух
Вже стукає в кожне віконце.
Мистецтво заради життя.
Життя за покликом серця.
Малюємо грані буття
І пишемо грані мистецтва.

Далі кожен бажаючий міг спробувати смачний та по-мистецькому вишуканий іменинний торт.

Розповідаючи про святкування дня народження журналу «Мистецькі грані», я не могла оминути увагою винуватицю свята – головного редактора, засновника та видавця – Олександру Куліш. Наша розмова була, звісно ж, про «Мистецькі грані».

Як Ви прийшли до журналістики? Як з’явилася ідея створення журналу?

Спочатку ми створили громадську організацію «Мистецькі грані». Виступали – гурт «Спека» і я читала свої вірші. Оскільки не було такого видання, де б ми могли друкуватися – почали видавати власне.

Найяскравіші, на Вашу думку, герої «Мистецьких граней».

Для мене найяскравіші люди – пенсіонери, які все життя пропрацювали на заводі чи шахті, а потім стали малювати або виготовляти такі речі, які просто вражають. Я не можу передати словами – це треба бачити. Вражає те, що люди починають життя з нуля в такому зрілому віці.

Що для Вас журнал?

Це – магніт, який притягує до мене надзвичайних людей, у яких я вчуся тому, як жити, бути щасливою, будувати стосунки з рідними. «Мистецькі грані» – це поводир, який знає секрет щастя.

Із якими здобутками журнал іде у майбутнє?

Спочатку це була малесенька газетка із чотирьох листочків на 10 примірників. Потім вона збільшувалася і збільшувалася і перетворилася в обласний журнал. 1 квітня 2012 року журнал став всеукраїнським. Зараз наш тираж – 1000 примірників. Звісно, хочеться більшого, і ми будемо старатися збільшити тираж хоча б до 10 тис.

Що Ви побажаєте митцям і читачам журналу?

Не ховайте свої таланти, реалізовуйте їх і друкуйтеся у нас!

Увесь святковий вечір у залі був присутній куратор проекту «Культура +» Руслан Руно. Під його чуйним керівництвом ось уже протягом місяця Національний музей медицини України став притулком для галереї «Арка», митців та небайдужих до української культури людей. Наша з ним розмова теж торкалася мистецтва.

Ви розпочали дуже потрібну для суспільства і нашої держави діяльність. Коли Ви починали, Ви орієнтувалися на прибутки чи хотіли просто отримати моральне задоволення?

Першочерговою і єдиною метою початку моєї діяльності було створення арт-клубу «Культура +», де творчі люди – журналісти, письменники, музиканти, художники, поети збиралися, проводили творчі виступи, показували своє мистецтво – будь-якої форми – сучасне чи класичне, академічне. Хочу додати, що жодних перешкод ми перед митцем не ставимо. Моєю мрією було зробити такий клуб, і ми його зробили – проводяться виставки, концерти. За цей місяць відкрилася вже третя виставка. Сьогодні у нас – театральна прем’єра, також будуть читати вірші, тобто – будуть дебюти.

Чи збіглися результати Вашої роботи з попередніми очікуваннями?

Так, я дуже задоволений, що творчі люди, які приходять до мене вперше і бачать мене вперше, імпровізують, показуючи своє мистецтво. Читали вірші. А композитор Юрій Васильківський грав на нещодавно відреставрованому роялі, який до того мовчав десятки років. Тобто – творчі люди приходять сюди і починають імпровізувати. Було відкриття виставки Михайла Хіхлухо і двоє музикантів – Михайло Твердий та Юрій Васильківський, щойно познайомившись, заграли разом. На саксофоні та роялі. Тобто – була імпровізація.

Що б Ви побажали журналу «Мистецькі грані»?

Я слідкую за розвитком журналу, за його інтернет-сайтом і бажаю не стояти на місці. Постійного руху, тому, що світ мистецтва не стоїть на місці. Я беру приклад із творчості Валерія Франчука. У нас буде його 150 виставка. І він уже працює над тим, щоб наступного року збільшити кількість виставок. Тому бажаю, щоб ішли в ногу з нашим мистецтвом або на крок уперед.

Уже другий сезон поспіль до заходів галереї «Арка» долучаються і студенти Університету «Україна». Їх згуртовує директор Імідж-центру цього ВНЗ Ніна Головченко.

Ніно Іванівно, яких знань набирається тут молодь?

Свого часу я підтримала пропозицію Руслана Руно про співпрацю із його проектами. Студенти-учасники Медіа-центру університету проходять тут практику інформаційного супроводу мистецьких заходів. Виставки відвідують також студенти кафедри дизайну університету. Фото та відеорепортажі заходів роблять і фахівці АВС «Таланстудіо» університету. У нас на сайті університету, на Фейсбук та на Ютуб є свої сторінки/канал, де розміщуються студентські матеріали за цією темою:

Чому я ціную таку співпрацю? Тому що перші кроки в журналістській професії наші студенти роблять на гарній тематиці, знайомлячись із мистецтвом та людьми високого ґатунку. Наприклад, цього року вперше на відкриття другого сезону галереї «Арка» прийшла першокурсниця Олена Мачульська. Серед гостей заходу вона побачила Валерія Франчука. Виявилося, що вони обоє родом з Хмельниччини. Оця обставина стала приводом для знайомства, а коли Оленка захотіла глибше пізнати мистецький світ свого шанованого земляка – Валерій Олександрович запросив її відвідати його майстерню, зголосився дати інтерв’ю. От яким потужним став журналістський дебют Олени Мачульської в Києві! Погодьтеся, не кожен першокурсник має змогу спілкуватися із заслуженими художниками України. А наші студенти мають такий шанс. Нині Олена готується писати репортаж про виставку картин В. Франчука за творами Т. Шевченка до 200-ліття поета. Виставка дебютує тут, на вул. Б.Хмельницького, 37, 15 листопада 2013 року.

Ну, а журнал «Мистецькі грані», що святкує нині своє 5-річчя, − наш партнер уже протягом 2-х років. Тут публікували свої журналістські праці і художні тексти наші студенти Світлана Патра, Оля Каленська, Марина Давиденко, Вікторія Скрипник, Лія Гриценко. Наприкінці минулого навчального року наша студентка Саша Васюта захистила дипломну роботу з проблем молодіжних періодичних видань в Україні, на матеріалі журналу «Мистецькі грані» в тому числі.

Я вважаю за необхідне підтримувати проекти, що долучають молодь до мистецтва. Через те ми завжди тут.

Імідж-центр Університету «Україна» приєднується до привітань, що прозвучали на ювілеї видання нині, і бажає Олександрі Куліш невичерпного натхнення, а журналу «Мистецькі грані» – довгоготривалого мистецького життя, нових здобутків та відкриттів.