Жінка-УКРАЇНКА

Чужі краї мою не гріють душу
І не дають натхнення небеса.
До тебе, ненько, повертатись мушу,
Бо де знайдеться ще така краса?
 
Для мене ти – Господній подарунок,
В його оздобі я прийшла на світ,
Тут в диханні садів мій порятунок
І вільних дум окрилених політ.
 
Лиш тут пречисто-ясні світять зорі,
В нічній задумі тишу стережуть,
І я самотньо не залишусь в горі,
Хай навіть сльози гірко обпечуть.
 
З народом рідним, з рідною землею
Життям радію, сповнена надій,
І гріє душу ласкою Своєю
Всесильний Бог, Спаситель вірний мій.
 
Я тут своя, мов пташечка на волі,
Тут ранки будять приспані пісні,
Мене вітають верби і тополі,
Палкі серця найближчої рідні.
 
У луг квітчастий виведе стежина,
Правічний ліс освіжить подих мій…
Це ти – моя Вітчизно Україно,
Злеліяна у щедрості святій.
 
Я маю добру вдячності нагоду
Признатися, що так тебе люблю!
Цей серця жар залишу для народу
І по чужих краях не розгублю.