Жінка-УКРАЇНКА

До редакції газети «Культура і життя» надійшов переклад вірша Михайла Петренка «Дивлюсь я на небо» болгарською мовою. Його виконав болгарський поет, драматург, перекладач, бард Димитр Христов.

Димитр Христов (болг. Димитър Христов) народився 17 травня 1957 в місті Благоєвград, Болгарія. Закінчив філологічний факультет Софійського університету ім. Св. Климента Охридського. Працював референтом з поезії в Спілці болгарських письменників, головним редактором газети «Болгарський письменник», був головою Творчого фонду, завідуючим відділу літератури в газеті «Пульс», автором і ведучим телевізійної програми «Час для поезії», директором підприємства «Софкнига», головним експертом Міністерства культури Болгарії, директором Болгарського культурно-інформаційного центру в Скоп'є (Республіка Македонія).

Димитр Христов – автор поетичних збірок: «Робочий день», «Ранена свобода», «Листи до Єви», «Болгарські видіння», «Балада про любов», «Романтика і попіл», «Серцевий ритм», «Молитва за Болгарію», «Хліб і вино», аудіо-альбому з авторськими піснями, а також книги п'єс. Член Спілки болгарських письменників. Лауреат міжнародних, болгарських, македонських, українських літературних премій.

Добірки його віршів у перекладі українською мовою публікувалися в часописах «Молодь», «Всесвіт», «Літературна Україна», «Дніпро» та інших. 2012 року в луцькому видавництві «Твердиня» вийшла збірка поезій Димитра Христова «Крізь кордони» в перекладі з болгарської дружини Анни Багряної.

Димитр перекладає зі слов'янських мов. Зокрема він – перекладач і упорядник антології «Нова українська поезія» (Софія-Варна, 2012), а також окремих збірок сучасних українських поетів та добірок класиків української поезії: Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, Лесі Українки. Тож вірш Михайла Петренка – чудове доповнення до творчого доробку Димитра Христова.

Хочеться також зазначити, що болгарсько-українське творче подружжя Димитра Христова і Анни Багряної одним із найперших підтримало громадську ініціативу до 200-ліття Михайла Петренка. Албанський і вірменський переклади завдяки їхньому сприянню вже побачили світ, ще кілька – в процесі. Хочу від усього серця подякувати Димитру і Анні за підтримку ініціативи «Дивлюсь я на небо» і вірю, що наша співпраця матиме ще багато плідних результатів.

Євген Букет,
Головний редактор газети «Культура і життя»

Михайло Петренко
В небето се взирам и мисъл в мен бликна

В небето се взирам и мисъл в мен бликна:
Да бях аз сокол и да можех да литна,
защо не ми даде, ти, Боже, криле,
да имам небе, вместо тебе, поле?

Зад облаци, горе, над земния пъкъл
аз щастие търся, прощавайте мъки;
и ласките звездни, и слънцето в миг
разтапят тъгата със своя светлик.

Защо ли съдбата от малък ме мрази,
наемник съм неин и блуден хайлазин;
за радости чуж и за хората чужд,
та кой ще обича сирота досущ?

Прегърнал бедата, добър ден не зная,
напразно във време горчиво блуждая
и в мъки узнах, че е само една
далечната моя небесна страна.

Във времето мрачно, щом стане най-тежко, 
аз гледам в небето, така ми е смешно!
Забравям, не мисля, че бил съм сирак
и мислите светли политат над мрак.

Да имах орлови крила да разперя,
далеч от земята аз бих се преселил.
Да бях аз орел, вместо земен човек,
потънал бих горе в простора навек! 

                                        Превод от украински: Димитър Христов