Жінка-УКРАЇНКА

Ольга Ганущак — народилася 31 травня 1962 року у селі Жупани Сколівського району. Нас у батьків було семеро – чотири сини і три дочки. Родина у нас музична – батько з братами свого часу грали на всіх весіллях у Сколівському районі. Я теж мала талант до музики, тому навчалася у музичній школі-інтернаті спочатку у Дрогобичі, а потім у Львові.

По закінченні школи не вступила до інституту. І подала документи до училища на професію пекаря. У нас навчалися діти переважно з районів Львівської області. Мешкали ми у гуртожитку. Я була головою учнівського профкому. Ми мали натхнення, стимул, постійно брали участь у спартакіадах. У нас було 3 групи пекарів, навчалися і дівчата, і хлопці. Багато з них і досі працюють пекарями. У нас були і хор, і самодіяльність, відзначали Свято харчовика. Ми щодня до вечора мали чим зайнятися. 

По завершенні навчання пішла працювати на 5-ий Львівський хлібзавод, незабаром там стала майстром зміни. Була активною у роботі і художній самодіяльності, і за успіхи тоді, на початку 1980-их, мене нагородили поїздкою до Болгарії. А у 1985 році мене запросили на роботу в рідне училище майстром виробничого навчання.

Так уже 30 років навчаю ремеслу майбутніх пекарів.

Маю доброго чоловіка, трьох синів, дві невістки і маленьку радість – онука.

Захоплення кухнею

Кухня – то для мене не лише робота. То стиль життя, спосіб принести радість тим, хто довкола.

Знаю і вмію готувати різні страви. Але найбільше шаную і люблю своє – рідне, бойківське. Традиційні бойківські страви – ситні, смачні, прості та корисні. Таку дієту нам, бойкам, прописала природа.  У бойків не дуже родюча земля. А родини у бойків завжди багатодітні. І щоб прохарчуватися, бойки споконвіку мусили багато працювати не лише в полі, а й вирощувати  овець, кіз, свиней, бути вправним мисливцем,  а також змалку  ходити до лісу по ягоди і гриби. У традиційній бойківській кухні гриби входять до складу юшок, голубців, мачанок (підлив), пирогів, вушок,  їх використовують як начинки, а також солять і маринують.

Бойки люблять і вміють готувати страви з м’яса. В особливій  пошані - вуджене м’ясо. То ціла традиція і технологія вудити м’ясо на диму від вогню з різних видів гірських дерев, які дають готовим виробам з м’яса приємний запах.

Багата бойківська кухня і стравами з круп та картоплі – галушки, тертюхи, бульб’яники, пироги.

Також у бойківській кухні є чимало страв з форелі.

З дитинства я навчилася готувати найрізноманітніші завиванці – і ними захоплююся донині, вміють їх готувати  мої невістки і любить їсти онук. Завиванці у бойків бувають найрізноманітніші – і з маком, і з ягодами, і з м’ясом.