Жінка-УКРАЇНКА

Наприкінці 2015 року вийшов друком третій номер альманаха «Горлиця». У виданні опубліковано твори учасників та друзів літературної студії «Горлиця».

Пропонуємо до уваги читачів твори Тетяни ВОЛОДАЙ, які увійшли до альманаха.

Тетяна ВОЛОДАЙ – член Національної спілки письменників України, авторка шести поетичних збірок, лауреат премії ім. В. Самійленка.

* * *

Пройти життям, не залишивши сліду,

Не побажаю навіть ворогам.

Нехай твоя зоря на небі зійде,

Іди і залишай себе слідам.

В творінні рук, у дотику сердечнім

Саму себе до краплі віддаю.

Нехай комусь здається недоречним,

Та пісню я співатиму свою.

Ми всі йдемо з нізвідки у нікуди,

Та з наших кроків творяться світи.

І байдуже мені, що скажуть люди, –

Я власні залишатиму сліди.

* * *

Три дні ціпами молотили.

Душа – порожній колосок.

На полі бою – мертвий шок,

Підвозять провіант із тилу.

Вже крила вбились у перо.

Нема гнізда, лиш тільки небо.

Питаю дозволу у себе,

Сама собі даю добро.

Напевне, слід цьому радіти –

Чумацький Шлях, Великий Віз.

Я знов сама. Лиш пару сліз

Чомусь не встигла зупинити.

* * *  

Блакитна квітка на вітру

Холодні сльози розгубила,

Але тримається щосили

Корінням за земну кору.

Ось-ось розлючена зима

Стежки любові снігом вкриє,

А квітка все плекає мрію,

Що стужу здужає сама.

* * *  

Тече олія лагідно та масно,

Звабливо сяє рейковий хребет.

Розбилась пляшка – дівчина нещасна.

Так стартував нечуваний сюжет.

А далі квіти, зустріч, впізнавання

І почуттів висока частота.

І ніби виклик сірості – кохання.

Так через бруд приходить чистота.

А далі кпини критиків-естетів,

Громадська думка, блискавка та грім.

Мабуть, для цього родяться поети:

Протистояти кожному та всім,

Любов пронести через тінь та світло,

Пройти крізь пекло й зоряний мороз,

Щоб Маргарити осідлали мітли,

А Берліоз забув про сколіоз.

* * *  

Немає програшу у грі,

Бо гра – це лиш мистецтво жити,

Коли для тебе пахнуть квіти

І раптом порожніють віти,

А серце студять злі вітри.

Немає програшу, затям,

Бо не існує перемоги,

Бо є лиш ти й твоя дорога

І лиш одна молитва Богу,

Що іменується життям.