Про «Литаври»

З 22 по 25 вересня у Чернігові та Ніжині проходив Перший Міжнародний фестиваль  інтеграції слова у сучасному арт-просторі "Литаври". Організатором дійства у головних містах Чернігівщини – громадська організація "Центр новітніх ініціатив та комунікації" (Т. Винник). Хоч уже минуло два тижні від завершення фестивалю,  все ж цікаві враження його учасників.  

Олег Короташ, письменник  (м. Київ):

-Якщо брати до уваги, що фестиваль мав за мету популяризувати мистецтва і літературу зокрема у сучасному культурному просторі, то звісно що такої мети фестиваль досягнув. Щодо доопрацювань певних недоліків, а вони, є у кожному заході такого масштабу, то слід говорити в першу чергу про рекламу. Дивно, що культурний захід під патронатом Президента і за участі письменників із 15-ти країн світу був менше представлений у візуальній рекламі, аніж фізіономія якого-небудь хапуги що преться в депутати районного чи обласного рівня... Інших зауважень до фестивалю не маю. Єдине, що буде закономірно зростати кількісний склад учасників, у тому числі і з середовища місцевих письменників, то логічно очікуваною буде і договірна транспортна служба з боку місцевих перевізників..

Володимир Сапон, письменник, журналіст, (м. Чернігів):

-Пані Тетяно, сьогодні зранку був в «Інтермецо», забрав у Сашка альманах «Литаври» і Диплом (скільки разів брав участь у фестивалях, а уперше одержав Диплом!), за які щире спасибі. Кілька слів про фестиваль. Таких літературно-мистецьких подій (а був я на відкритті фесту в філармонії, сидів з Михасем Ткачем, а перед цим на презентації альманаху) у нашому краї не було вже чверть століття. Хоч до того на Чернігівщині п’ятнадцять років підряд проводилось літературне свято «Чуття єдиної родини», на яке з’їжджалися письменника усіх союзних республік. Звісно, було в тих фестивалях багато у радянщини, оспівування «ленінська дружба народів», на ці свята виділись значні кошти Спілки письменників, високопоставлених делегатів письменників урочисто приймав перший секретар обкому партії,  про це свято писалось на перших сторінках літературних газет Києва і Москви, до кожного з районів направлялась група письменників на чолі з працівниками обкому партії і завершувалось це пишними банкетами, які продовжувались у Чернігові, в номерах готелю «Брянськ», де мешкали учасники свята (а серед них були і наші класики, скажімо, Микола Вінграновський, і Юрій Мушкетик) на чолі нашим головою письменницької організації Реп’яхом. Але все було офіційно, помпезно, і в ніякі порівняння з тим, що провели Ви, Тетяно, не йде. Тим більше, що цей фестиваль організувала громадська організація, котру Ви очолюєте. Певно, були якісь «проколи», невдоволення деяких учасників, але не звертайте на те уваги. Ви запропонували гарну справу, що з часом, сподіваюсь, переросте в традицію. Гарного, світлого і поетичного Вам настрою! Ще раз ДЯКУЮ!

Тетяна Череп-Пероганич, письменник, журналіст, громадський діяч (м. Київ):

-Фестиваль відбувся! Він подарував Чернігівщині відразу багато зустрічей з цікавими творчими людьми, не тільки з України, а й нашими колегами по перу з В'єтнаму, Прибалтики, Білорусії тощо. І це дуже добре! Ми в такий нелегкий для свіх нас, українців час, повинні всіма засобами показувати, що наша країна варта того, аби її поважали і цінували в усьому світі.

Сподобалося побродити з чоловіком Юрієм Пероганичем (учасником фестивалю) у перервах між заходами тихими вуличками Ніжина (Чернігів нам знайоміший), вразив музей старовинної книги (це просто щось неймовірне на нашу думку).

Потішило те, що скрізь на заходах, під час презентацій і вечірнього концерту було  багато людей, які слухали, аплодували, брали автографи і дарували квіти. Не на кожному фестивалі вдається  бачити велику аудиторію слухачів.

Що не сподобалося, точніше навіть не так - чого б хотілося: щоб в нашій країні нарешті організатори не ходили з протягнутою рукою по меценатах, а меценати шукали організаторів, які б за їх кошти створювали отакі чудові проекти міжнародного рівня. Ми ніколи не піднімемо країну, якщо не збережемо її мову, культуру, літературу.

 Арсен Дідур, меценат фестивалю (м. Чернігів):

-“Литаври” – це не просто фестиваль. Це дійство, коли слова лунають без кордонів, коли поети, письменники та всі майстри прекрасного розуміють один одного, відчувають силу свого народу і в той же час показують, що у кожного є своя батьківщина, своє покликання… Чернігівська обласна організація Аграрної партії України, депутати обласної ради фракції Аграрної партії та я особисто вирішили підтримати фестиваль тому, що це надзвичайно велика честь та відповідальність – бути причетними до реалізації такого масштабного міжнародного літературного заходу на теренах древньої Чернігівщини. В ці складні для України та світу часи подібні культурно-мистецькі фестивалі збагачують нас як духовно, так і культурно. Впевнений, що цей захід стане традиційним і буде об’єднувати майстрів слова з усіх куточків нашої Батьківщини та з різних країн світу.

Cергій Охонько, меценат фестивалю (м. Ніжин):

-Приємно що в нашому рідному місті народжуються, живуть і займаються розвитком рідного краю такі творчі люди... Вчора мав нагоду привітати Тетяну Винник на її першому фестивалі «Lytavry». Бажаю розвитку благородній справі і нехай Ваше живе слово все глибше торкається свідомості наших людей.

Юрій Пероганич, засновник  ГО «Вікімедіа Україна», учасник фестивалю (Київ):

- Вразили велике, як для фестивалю, що проводиться вперше, число і різноманітність заходів, широкий і високий рівень представництва учасників. Приємно і цікаво було взяти безпосередню участь у проведенні уроків з редагування Вікіпедії у двох ніжинських середніх школах, зустріти давніх і знайти нових друзів із середовища українських і зарубіжних письменників. Радий був почути виступ земляка з Носівщини — бандуриста, народного артиста України Василя Нечепи. Незабутні враження залишилися від картинної галереї і музею Миколи Гоголя в Ніжинському університеті. Фестиваль уже в минулому, але сліди його залишаться не лише в пам'яті гостей і учасників — вийшов друком альманах з творами понад 80-ти письменників, що брали участь у фестивалі, започатковані статті як про фестиваль, так і про альманах в українській Вікіпедії. Ну і найголовніше, що хочеться зробити, подякувати натхненниці заходу – письменниці Тетяні Винник. Саме такі справи найкраще презентують нашу державу, показують  світові її велич, духовність, красу.

До Тхі Хоа Лі, учасниця фестивалю (Соціалістична Республіка В’єтнам):

-Я дуже рада, що взяла участь у цьому фестивалі. Мене прийняли, як рідну людину, і дали можливість презентувати свою поезію та культуру свого народу! Україна неймовірно красива. Чернігів – місто світового рівня. Співчуваю, що українці переживають зараз тяжкі воєнні події. Дарую кожному з вас свою дружбу і любов. Дякую організаторам, новим друзям-митцям. Сподіваюся фестиваль матиме продовження і я знову матиму можливість взяти участь в «Литаврах»!

Діана Балико, учасниця фестивалю (Білорусь)

-Фестиваль був дуже масштабним і знаковим для України. Зараз більш, ніж коли-небудь. Доки в Україні йде війна, потрібно думати про світ. Потрібно розуміти, що діти продовжують ходити до школи, жінки продовжують готувати обід і чекати своїх чоловіків. Словом можна вбити, словом можна врятувати, словом можна маси за собою повести. Я за те, щоб слово рятувало. Діти, які з дитинства багато читають, менше хочуть воювати, ніж ті, хто в основному грає в солдатиків. І Тетяна Винник, будучи не тільки поетом, але і жінкою і матір'ю, безумовно, розуміє це як ніхто інший. Вона об'єднала під небом України письменників з 15 країн. Вона перекладала вірші українською, шукала перекладачів на англійську, видала альманах, для того щоб слово рятувало і звучало в школах і університетах. Щоб Україна була почутою і видимою на геополітичній карті світу. Це важливо в першу чергу для самої України. Для її майбутнього. Ще хочу сказати, що локально для письменників дуже важливо творче спілкування в середовищі тих людей, яким вірші важливіші за борщ. Тому що нас всіх з'їдає побут. І важливо вирватися з нього, щоб не втратити свій творчий потенціал. Робота в середовищі соратників всіх без винятку наповнює плідною енергією для створення нових творів. Фестиваль засіває поетів насінням, а потім на благодатному ґрунті виростають вірші.

Владас Бразюнас, учасник фестивалю (Литва):

-Перший міжнародний літературний фестиваль «Литаври» вийшов куди краще, ніж може бути фестиваль, зародження і виконання якого у величезному обсязі і до кінця пов'язано з ім'ям однієї людини. Людини – не знаменитості, яка поблажливо дала згоду використовувати своє ім'я для показового «рівня» фестивалю, а людину – генератора ідей та виконавця, яка робить все і відповідає за все, за всі успіхи і неминучі недоліки цього величезного організаційного механізму, який потрібно було створити. Так, деякі незручності були, але вони – всього лише технічні деталі, які у майбутньому легко виправити. Головне – на рідкість вдало був зібраний «контингент» учасників, тобто поетів, музикантів, співаків і т. д., так вдало, що ці різні люди відразу і непомітно відчули себе близькими один одному, своїми серед своїх. У насиченій програмі фестивалю не було пихатих «соло зірок», була спільна зацікавленість поезією, один одним і, як саме натуральне, що об'єднує почуття – доброзичлива цікавість до України, до її справ – не тільки літературним,  а й культурним. Цю цікавість ми жадібно тамували і в організованому (спасибі за екскурсії), і в індивідуальному спілкуванні. З багатьма залишилися друзями – і поетичними, і просто людськими. Друзями на українському ґрунті. Дякую за можливість!

Анатолій Редько, поет (м. Корюківка, Чернігівська область):

-Я з обласної та всеукраїнської періодики дізнався про "Литаври". Фестиваль досить грандіозний. Хотілося  б і собі брати участь у таких заходах. П'ять днів фестивалю – таке запам'ятається надовго, мабуть, на роки, оскільки подібного за масштабністю не знали письменники на теренах Чернігівщини. І добре, що до нього долучилися письменники з країн близького й далекого зарубіжжя. Потрібно й надалі розбудовувати письменницькі мости, проводити "Литаври" і в 2017-му та наступні роки.

Віктор Божок, письменник, публіцист (м.Корюківка, Чернігівська область):

-Міжнародний літературно-мистецький фестиваль "Литаври" – це значна подія не тільки на Чернігівщині, а й в Україні. І саме тому, бо подібного заходу і за масштабами, і за кількістю письменників не знав наш край. Хіба що Львівський Книжковий форум, що відбувався за декілька днів до "Литаврів". Адже на чернігово-ніжинський фестиваль заявилися майстри пера з Німеччини, В'єтнаму, Тайваню, Польщі, Сербії, Грузії, Туреччини та інших країн Євразії. Фестиваль проходив у Чернігові, Ніжині. Гості відвідали Батурин. Організатор фестивалю – досить знана письменниця і громадська діячка – Тетяна Винник. Вона дуже постаралася з наповненням фестивалю, щоб гості відчули себе комфортно.

Дарка Москаленко (поетеса, адміністратор обласного театру, Чернігів):

-Ну, я на всьому фесті не була, але те, що бачила і знаю як воно готувалось, то це дуже важко одній людині тягти. Тані Винник треба допомагати. І заздалегідь включатися в цю роботу. Не  лише волонтери мають, а і керівництво, яке теж я думаю має бути зацікавлене в проведенні таких заходів у нас на Чернігівщині. Такі фестивалі нам потрібні, щоб люди могли бачити щось інше довкола себе, а не лише звичні масові заходи, які робить влада і відмиває гроші. Було  приємно знати, що до нас завітали поети із інших країн, привезли часточку своєї землі до нас, і в свою чергу повезли в душі до себе додому частинку України!

Сніжана Голод, публіцист (м. Чернігів):

-Я про міжнародний фестиваль дізналася із соціальних мереж. Такий захід був чи не вперше на теренах Чернігівщини. Треба вірити, що буде продовження його в наступні роки, бо  потрібно налагоджувати зв'язки між літературами різних народів, ділитися досвідом. Інтеграція слова художнього, публіцистичного у сучасному арт-просторі – то є ще одна сходинка до єдиного Європейського культурного простору, в якому Україна і її література, й культура загалом посяде належне їй місце.

Організатор, зокрема письменниця Тетяна Виник та її громадська організація, довели, що такі великі заходи  під силу проводити на Чернігівщині і в Україні.

Людмила Зіневич

-З 22-го по 25 вересня  в Чернігові проходив літературний фестиваль "Литаври". Справжнє свято поетичного слова, автентичної музики - в порожній залі Обласної філармонії! Окрім, звісно, самих гостей. Стільки письменників з усього світу - з Італії, Кореї, Литви, Сирії, Вірменії, Японії, Китаю, Хорватії, Німеччини, Туреччини, Грузії, Білорусії... Люди добиралися за тисячі кілометрів - а слухати поезію в Чернігові нікому. Де ж наша еліта? Очільники міста, області, освітяни? Культура "без надобності". "Мабуть, прийдуть слухати Стасіка Міхайлова, вибачте (я їх не розрізняю) Вінніка з російською попсою. Бо саме ним на День міста і годували з лопати натовп. Під час війни! Це все, що треба знати про патріотизм й інтелектуальний потенціал міста. Чи є у Тані Винник - натхненниці й організатора "Литаврів"- шанс реалізувати свою мрію: зробити Чернігів - літературною столицею? Отой порожній зал, за який пропікав сором, відповідь на усі запитання. Коли у Львові Форум видавців - то там усе місто й Україна. Тут ні очільників, ні депутатів, ні відділу культури, ні освітян!

Враження збирав Віктор Татарин