Жінка-УКРАЇНКА

 ЯКЩО ТИ СПРАВЖНІЙ УКРАЇНИ СИН

Якщо ти справжній України син, 
Рушай вперед повстанськими стежками!
Живи, твори для щастя і краси –
Вкраїну зміцнюй славними ділами!
 
Я на світлинах бачу крізь роки
Бійців одухотворені обличчя…
Струнка постава, погляди палкі
До переможних подвигів нас кличуть.

Звук скорострілу, вибухи гармат…
Ті дні криваві досі пам’ятають
Ліси Волині і ліси Карпат, 
Й чимало таємниць в собі ховають.

Вклонімось цим могилам без імен…
У вічність відійшли події, долі,
Та прийде час – героїв ми назвем –
Це нам вони виборювали волю!

У пам’яті людської довгий вік,
Коли її передають нащадкам…
Для нас, повстанці, ви завжди живі –
У наших діях і щемливих згадках!
 

ТИХІ ВОДИ

Тихі води, бистрі води…
Плинуть хвилі берегами.
Тих, хто нам несе свободу,
«Лісовими» звуть «братами».

Кріс закинувши за плечі,
Не збиваючись, йдуть в ногу
В зливу, спеку, крізь  хуртечі –
Шлях важкий до перемоги.

І несуть у кожну душу
Гідність і самоповагу,
Дух свободи непорушний,
Радість славної звитяги.

Хлопці  лісові, відважні,
З піснею ідуть до бою,
Б’ються гаряче, безстрашно
З більшовицькою ордою.

Тихі води, бистрі води…
Плинуть хвилі берегами.
Тих, хто нам несе свободу,
«Лісовими» звуть «братами».

 

ХЛОПЦІ ЛІСОВІ   

Важкі тривожні крила ночі
Торкають зелень верховіть.
Вони дивились смерті в очі, 
Відважні хлопці лісові.

Лягали спати просто неба
На цілу нічку чи на мить.
В руках тримали кріса твердо,
Бо ворог – поруч. Він не спить.

Бійців поволі огортала
Рожева тепла  хвиля снів.
В думках картини поставали
Далеких і щасливих днів.

…Сміється дівчина кохана…
Весна прийшла… Цвітуть сади…
Палкі побачення до рання…
Здавалось, так буде завжди.

Наснилась хлопцям рідна хата
І ніжність материнських рук…
…Порушив спокій гул гармати
І гілки підозрілий звук.

Зірвались вояки миттєво,
Неначе сну і не було.
Враз обдивилися дерева
І кущик кожний і дупло.

 
На щастя, поки все спокійно…
Вгорі десь ухнула сова…
Яке їй діло, що за війни 
Веде людина лісова?

І знову хлопці полягали
Й під мірну пісню цвіркунів
Їх сон повів у світлі далі
Майбутніх і щасливих днів.

І лиш один не спить. На варті
Охороняє свій загін.
Життя, поставлені на карту, 
Оберігає пильно він.

Через годину чи хвилину
Бійці отримають наказ:
–    Ідемо битись за Вкраїну!
Чекають рідні землі нас!

…Від сонячних протуберанців
Палає зелень верховіть.
Відважно в бій ідуть повстанці,
Зухвалі хлопці лісові.

УКРАЇНЦЕМ БУТИ МАЮ ПРАВО

Стелеться серпанок понад лісом,
І загравами палає схід…
Міцно я в руках тримаю кріса –
Завтра виступаємо в похід.

Як люблю вас, гори і долини!
Без вагань своє  віддам життя
Я за тебе, рідна Україно,
За твоє щасливе майбуття!

Залишились вдома батько й мати
І молодша любонька-сестра.
Я пішов у ліс за старшим братом – 
Боронити край прийшла пора

Від катів підступних, від чужинців!
Ну, тримайся, лютий хижий звір!
Крові ми напилися по вінця.
Скільки люду загнано в Сибір!

Зброя  – поруч, щем тремкий у грудях…
«Завтра в бій!» – отримали наказ.
Ні, пощади ворогам не буде!
Це не ми  – вони прийшли до нас!

Українцем бути маю право
Й жити на своїй святій землі
В незалежній молодій державі,
Що постала з мороку століть!

Хоч і юний я ще за роками,
Вже палкий, завзятий патріот,
Йду сміливо боротьби шляхами
За Свободу, Віру, за Народ!

…Чуєш, чуєш, дзвін дерев потужних
У сріблясту лине  далечінь?
Зупинись, вклонись Героям, друже,
В пам'ять про нескорену Волинь!

Вікторія Рутковська