Присягнув на вірність Наполеону

p_106149_1_slidertop2Зранку 21 червня 1813 року десятки знатних чернігівців і губернських чиновників поспішали до Спаського собору, щоб зайняти у ньому більш зручне місце. Адже мало відбутися не Богослужіння, а подія незвичайна і небувала — позбавлення архієпископа Варлаама Шишацького єпископського і священицького сану. За зраду батьківщині.

Рід Шишацьких походив із села Красилівки, що між Черніговом та Києвом, не одне його покоління, вже й після Варлаама, обирало собі сімейну стезю священика. У молоді роки отець Варлаам служив у Білорусії, де немало посприяв архієпископу Мінському Віктору Садковському в наверненні до православ’я уніатів, за що  отримав сан єпископа і очолив Житомирську єпархію. Тут теж відзначився, передовсім у відкритті семінарії, і його в сані архієпископа призначено керувати Могильовською єпархією.

У липні 1812 року, коли французькі війська маршала Дау зайняли Могильов, у кафедральному соборі міста, переповненому народом, архієпископ Варлаам здійснив нечуваний вчинок: присягнув на вірність Наполеону і зобов'язав зробити це все духовенство своєї єпархії, а також згадувати ім’я французького імператора при богослужіннях. «На ком более действует Всевишний Промысел, как не на великом Наполеоне? Предприятия его чрезвичайны, подвиги велики, дела преславуты, события дальневидных его намерений приводят в удивление всю Вселенную», — говорив Варлаам.

Після перемоги над Наполеоном рішенням  Синоду Варлаама було позбавлено сану єпископа і священика. Здійснити ж це рішення покладено на Михайла Десницького — архієпископа Чернігівського.

...Закалатали дзвони, заспівали півчі, коли до собору зайшли обидва архієпископи. Варлаама, підтримуваного іподіяконами, звели на амвон. У переповненому храмі на якусь мить настала тривожна тиша. А потім залунав громовий голос секретаря консисторії, який зачитав ухвалу Синоду про зняття із Варлаама архієрейського сану і переведення його на вакансію простого ченця Новгород-Сіверського Преображенського монастиря. Як свідчили очевидці, дійство було настільки гнітючим, що плакали із Варлаамом у соборі майже всі присутні. Плакав і архієпископ Михайло, здійснюючи водночас літургію.

У монастирі Варлаам прожив майже десять літ. При ньому була велика бібліотека, привезена із Могильова, яку після його смерті передали Чернігівській духовній семінарії, але згодом чимало  рідкісних книг з неї було перевезено до Петербурзької духовної академії. В останні роки життя чернець осліп, і для того, щоб він міг пройти зі своєї келії до собору, між ними було натягнуто вірьовку, за яку він, йдучи, тримався.

Що ж змусило нашого земляка зрадити батьківщині, якою для нього була Російська імперія? Важко дати однозначну відповідь. Але, мабуть, не останню роль відіграли наміри Наполеона звільнити селян від кріпацтва, що вже було зроблено у Європі. А ще створити на теренах України окрему державу, не залежну від Росії. Певно, на кращу долю для своїх співвітчизників-українців і сподівався Варлаам, присягаючи на вірність французькому імператору.

 

Володимир САПОН