Жінка-УКРАЇНКА

Через немите скло мого вікна
Берізка білокора проглядає.
Мабуть, весна… Чаруюча весна
Її листочки в вітах розкриває.

Черговий раз дарує цю красу,
І тішить душу – що тепло настане,
Що сніг перетвориться на росу,
Лишень уже на скронях не розтане.

Берізка ж в повсякденності розмов,
В теорії ймовірності монети
Про те, що є на світі ще любов, -
Нагадує пропитому поету.

Ти лиш відчуй, що любить все одно,
Що це її для тебе світить Сонце…
Щоб Бог тебе побачив у вікно -
Зберися і помий своє віконце.

(с) Ovod