Віра Шурман: Земле моя, ти – найкраща у світі!

Люблю тебе, рідна моя, земле моїх батьків, дідів і прадідів! Не зраджу ніколи й нізащо. Передам свою незрадливу любов дітям та онучатам, аби і в них у серці була ти, моя Україно. Земле моя, ти – найкраща у світі! Тобою милуюсь, тебе обожнюю, свята моя, найсвятіша, найдорожча, найрідніша!

Це – моя земля 

Там, де гори, й ліси, й синь небес розляглася без краю,
Де тумани густі котять хвилі, неначе моря,
Сходить Батько Даждьбог й долю дітям зерном засіває …
Колоситься добром і любов’ю зоріє Земля!

Приспів:

Це – Вітчизна моя, це – кохана моя Україна.
Це – земля моїх предків, улюблених доньок, синів.
Дивна музика слів веселково у небо хай лине,
Зріють зерна в колоссі для весільних короваїв!

Там, де сонце – серця й мозолясті невтомнії руки;
Там, де крила просторі простягає до неба душа;
Там, де радісна пісня-молитва втамовує муки;
Там, де зерна любови, там – моя Батьківщина-земля!

Приспів.