Наіль Ісмайлов і його роман про любов

Наіль Ісмайлов. По небу вниз: Роман. – К.: ЛА «Друге дихання», 2018.  – 268 с.

Серед багатьох любовних романів роман Наіля Ісмайлова «По небу вниз», виданий  літературною  агенцією «Друге дихання», цікавий своєю художньою формою. У ньому немає класичної любовної історії з її пристрастями і стражданнями. Хоча в романі вистачає і пристрастей, і страждань.

Головний герой твору з дитинства проклятий на безконечні перевтілення. Кожні три тижні він пробуджується в тілі іншої людини і переживає особисте життя людини, в тілі якої він опинився. Він звикає до дому, до чужих батьків, які називають його рідним сином, до друзів, але через три тижні знову просинається в тілі іншої людини. Він не знає свого імені, своїх батьків, країни, в якій він народився. Знає тільки, що йому двадцять шість років і що його рідна мова іспанська.

Він постійно прокидається в різних країнах, але неодмінно в тілі чоловіка свого віку. Серед багатьох своїх перевтілень герой опиняється і в Україні, в місті Дніпрі, переживаючи історію нещасливого кохання Олексія, в якого він перевтілився.

Всі кохання, які переживає герой роману, прокидаючись у тілах різних людей, нещасливі. Залишаючись романтиком і сповідуючи романтичне кохання, головний герой зіштовхується з меркантильністю та егоїзмом жінок, у яких закохані чоловіки, в яких він перевтілюється. В цьому сенсі кохання в романі близьке до визначення, що надала цьому почуттю Всесвітня організація охорони здоров’я, внісши кохання до реєстру захворювань з міжнародним шифром F.63.9, що вводить це почуття  до хвороб V класу «Розлади психіки та поведінки».  Загальні симптоми цієї хвороби, до якої віднесла найсильніше людське почуття  Всесвітня організація охорони здоров’я, такі: нав’язливі думки про іншу людину, різкі перепади настрою, перевищене почуття власної гідності, безсоння, гіпертрофований жаль до себе, необдумані, імпульсивні вчинки, головні болі, нав’язливі ідеї і навіть перепади артеріального тиску. І для підтвердження цих симптомів у романі вистачає прикладів.

І все ж роман має свою філософію, що зводиться до такого висновку: любов – це і є  міфічний рай, до якого прагне кожен, щоб знайти гармонію у стосунках із близькою людиною і світом, що її оточує.

Знайшовши Лурдес, головний герой, згадує  своє втрачене ім’я і свою дорогу додому, цим самим підтвердивши ідею, що любов – це і є дорога до себе. 

Ольга Любченко