Жінка-УКРАЇНКА

У дворі росла Ялинка – гарна мамина дитинка, наче дівчинка мала, нове платтячко вдягла. Ну, а старша та Ялина – вже достоту, біля тину, наче тітонька: «Агов! Хто прийшов i хто пішов?» Отака була цікава. Головна її забава – тихо мружитись в теплі: «Що там діється в селі?»

А Ялинка-невеличка, пустотлива як синичка, вітерця за чубчик – смик! Тут горобчики – у крик:

– Нумо, друга рятувати, а пустуху лоскотати!

День пелюсткою зліта, а маленька пiдроста.

Якось бавилась Ялинка. Коли глядь: внизу... картинка. Вийшло так, що впала тінь – силует синички Пiнь. А якщо сюди гіллячку, то ми маємо конячку, повернути вбік отак – на портреті вже гусак.