Свята

Катерини – свято дівочої долі (7 грудня)

image003

Сонце сховалось за снігом,
День до вечора звертає,
Доля, що мандрує світом,
Хай до мене повертає!

На сьогоднішню вечерю,
Що в складчину зваримо,
Запросимо Катерину,
Про любов спитаємо,

А для цього приготуєм
На святій водиці
Кашу з маком та пшоном,
Як в цей день годиться.

Кожна вгорне горня своє
В рушничок барвистий,
Та й за ворітьми пристоє,
Гляне в путь імлистий…

6 грудня - День Збройних Сил України

***

Що б ми без Вас робили,
Де б ми тепер були,
Збройні Ви наші сили,
Ті, що міцніш скали!!!
Ваше сьогодні свято,
Вам би у ньому мир,
Та, клятий ворог гатить
З клятих своїх \"мортир\".
Нині я Вас вітаю,
Наші захисники,
Спокій прийде до Краю
Вам завдяки таки.
Хай Вас Господь пильнує,
Щоб волосок не впав.
Тут воювати всує
Кожній з чужих держав!!!

Патара Бачія

Житимуть повік наші козаки!

12.10.15 День Захисника України в Бабушк. терцентрі (14)Свято до Дня Захисника України в територіальному центрі ветеранів

Новітнє свято відкрила директор територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради Біневська Н.В.: «Шановні ветерани і гості терцентру! 14 жовтня 2015 року українці вперше відмічають День захисника Вітчизни. Нове свято введено замість 23 лютого і, щоби ми швидше пройнялись святковим настроєм, об’явлено вихідним днем. Відповідний законопроект №2187 про внесення змін в статтю 73 Кодексу законів про труд України (Святкові та неробочі дні) підтримали 244 депутати.

Стара Басань щаслива і багата, старобасанці - люди золоті!

20151010_133402Сьогодні у селі Стара Басань Бобровицького району на Чернігівщині традиційно відзначали День села.

Завдяки ініціативі сільського голови та при підтримці ТОВ «Земля і воля», яким багато років підряд керує відомий в Україні господарник, Герой України Леонід Яковишин, відбулося чудове свято. 

Не часто останнім часом доводиться так збиратися сільчанам. Тому люди відпочивали від душі. Було тут і дітворі де побавитися, і дорослим що побачити та почути. У фойє будинку культури вабила зір прекрасна виставка народних умільців, а зі сцени линула пісня. Двогодинною концертною програмою потішили односельчів вчителі та учні місцевих шкіл, вихованці дитячого садочку, аматори сцени.

​Вересень літо проводжає, осінь золоту зустрічає. Свята вересня

свята весресня-3На зміну чарівному поетичному літечку приходить щедра своїми дарами осінь. Перший її місяць – вересень поступово вбирається у розкішні багряно-золоті шати, оповиті срібним павутинням бабиного літа. Протягом трьох осінніх місяців, коли зібрано врожай і у сільських мешканців з явилася можливість відпочити, у давноминулі часи проводилося понад 30 великих й менших народних свят та обрядів. Більшість з них забулася або християнізувалася, зникли чи замінені їхні назви. До нас, на жаль, дійшло небагато яскравих осінніх свят, та й ті у видозміненому вигляді, що втратили свій глибинний зміст і красу. Відродити й повернути їх у побут навряд чи вдасться та чи потрібно це наступним поколінням. А от знати і шанувати свою минувшину необхідно не тільки фахівцям, а й кожному культурному громадянинові України.

Ти живи повік, наш одвічний краю, соки верб дзюрчать, живлячи тебе!

День Незалежності України в територіальному центрі ветеранів м. Дніпропетровська

День Незалежності України. Це перше свято в житті нашого народу як з радісними,  так і болісними слізьми на очах, в серці, душі... Вперше за 24 роки в Україні йде війна з агресором. Вперше за 24 роки, а точніше, за останні два роки, наш народ згуртувався, як кремінь, в єдиному пориву досягнення справжньої волі, свободи і не-залежності.
Напередодні 24 серпня – 19.08.15 р. – ветерани територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бабушкін-ської районної у місті Дніпропетровську ради відзначили особливе свято в нинішніх умовах боротьби нашої країни за волю, свободу, єдність, честь – День Незалежності України.

"Маковійська квітка" - символ миру і добра

14 серпня Православна церква відзначає свято Маковія (Маковея) на честь іудейських мучеників – семи братів Маккавеїв, яких їхня мати Соломія благословила на мученицьку смерть за християнську віру. Однак воно закорінене ще в прадавніх часах арійської культури і збігається з початком сівби озимини та освяченням насіння. Ще задовго до прийняття християнства у цей час відбувалося дитяче та дівоче свято, на честь якого збирали квіти і городину. Вода цього дня у річках і криницях вважається цілющою, тому біля них проводилися різні обряди, а хворі шукали у воді зцілення. В сучасній етнографічній літературі найповніший опис свята Маковія дав канадський вчений, родом з Поділля, Степан Килимник у своєму дослідженні «Український рік у народних звичаях в історичному освітленні». – Т. V. – Вінніпег, – Торонто, 1963, фрагменти з якого й наведимо в цій статті.

7 липня - Івана Купала

Свято починається ввечері, напередодні Купала. Основним стрижнем, довкола якого відбуваються дійства, є купальський вогонь, який символізує сонце-зародок у материнській утробі. Він має горіти цілу ніч - від заходу Сонця-Ярила в лоно Матері-Землі (смерті) до сходу (народження) Купала. Перед запаленням вогнища чотири чоловіки зі смолоскипами стають квадратом навколо хмизу, що позначає чотири сонця (чотири пори року). Потім всі сходяться до хмизу і запалюють вогнище, що символізує "сонячне сплетіння".

6 травня - День Весняного Юрія

ДЕНЬ СВЯТОГО ЮРІЯ

Історія святкування Дня Святого Юрія

У християнському світі дуже поважають Святого великомученика Георгія (Юрія) і віддають йому шану 6 травня (23 квітня ст. ст.) у день, коли він був страчений у місті Нікомідії за наказом імператора Діоклетіана у 304 році.

У «Житії Святих» святителя Димитрія Ростовського розповідається про Георгія (Юрія), що він був сином багатих і благочестивих батьків із Кападокії*. Його батька стратили за те, що він був християнином. Залишившись вдовою і піклуючись про безпеку маленького Георгія, мати переїхала жити в Палестину. Походила вона з багатої і знатної родини, і саме в Палестині знаходились її родові маєтки. Виростав Георгій у любові та достатку, отримав хорошу освіту. Коли прийшов час, він обрав військову службу. Був він людиною відважною і благочестивою. Незабаром імператор Діоклетіан призначив його комітом** і воєводою. Мати Георгія на той час уже померла, і він залишився спадкоємцем величезного багатства.

Всесвітній день книги і авторського права

Те, що книга – джерело знань, сьогодні знають навіть наймолодші читачі. Але, крім цього, книга є «Унікальним засобом самовираження, просвіти й комунікації». Так заявляє Генеральний директор ЮНЕСКО Коітіро Мацуурі у своєму посланні з приводу Всесвітнього дня книги і авторського права, яке відзначається 23 квітня.

Символічно день 23 квітня був обраний завдяки традиції святкування Дня книги у Каталонії, де 23 квітня на День Юрія дарували троянду за кожну куплену книжку. А для світової літератури цей день є символічним. 

Христос Воскрес!

Найкраща новина зійшла із небес,
Радіймо! Співаймо! ГоспОдь наш Воскрес!

Здійснилося чудо величне, і днесь
О, люди, радіймо! Христос, Бог Воскрес!

Полинули світом пісні про любов...
Це диво безмежне. ГоспОдь з нами знов!

Великдень у подолян (за А. П. Свидницьким)

IHonchar_Gajivky-bilja-cerkvy_1970-i_IMG_1045_RED_web
Гаївки біля церкви, іван Гончар, 1971

Щороку, з наближенням Великодніх свят, звертаюся до постаті видатного майстра красного письменства, класика української літератури, Анатолія Патрикійовича Свидницького (1834–1871), який яскраво і образно розповів у своєму етнографічному нарисі «Великдень у подолян» про святкування у його краї світлого Воскресіння Христового. Високо оцінив це дослідження з докладним аналізом звичаїв та обрядових пісень Іван Франко: «Праця ця дає дуже красне свідоцтво, як пильно придивлявся Свидницький до життя та побуту рідного народу і якою гарячою любов’ю обіймав його».

Що ж цікавого повідомив нам письменник і чи лишилися тепер на Вінниччині традиції, що побутували тут понад 150 років тому? Свою розповідь він починає з опису подолян як окремого малого народу, з самобутньою історією, культурою, звичаями, чудовими вишивками на сорочках, своєрідними зачісками й головними уборами. Він поважає цих простих людей – носіїв та зберігачів давнього культурного спадку, підкреслює високу мораль і чесність подільського селянина, його веселу вдачу й працелюбство. Отож вирушаймо у рідний край письменника (родом він з села Маньківці Гайсинського повіту Подільської губернії), щоб уявити, як за його часів земляки готувалися і відзначали Великдень.

Об'єднати вміст