Жінка-УКРАЇНКА

Я – невиправна оптимістка, не терплю скигліїв. Хоча вважаю, що всі наші біди від нас самих. Замість працювати – вічно створюємо собі ідолів. А потім плачемо і шукаємо винних. Чекаємо, що хтось прийде і наведе порядок в нашій державі і …підсовуємо сотню поліціянту. Але все ж вірю в потенціал нашої нації!

Моя доля, як і доля кожного українця, тісно й нерозривно пов'язана з долею нашої неньки – України. Ми прокидаємось – і до новин, й спати не лягаємо без них… Коли почалася війна, майже два роки я не могла нормально ні жити ні спати, просто не розуміла, як могло так трапитись… Не могла я й писати… написала декілька віршів і не могла більше… щось робила, допомагала волонтерам, збирала одяг для дітей, надсилала якісь кошти, разом з моїми учнями навчились плести маскувальну сітку, «кікімори» для захисту рідних, які на фронті, готували для бійців гостинці.

Україна, як доля – одна

Тільки вчора збагнула, що правда – така небезпечна.
У багаттях скорботи згорали мої кораблі.
Мефістофель мені посміхався, зловісно і гречно,
А вітрисько благав: «Не здавайся, моя Наталі!»

Я любила й люблю, та згорати від цього не легше.
Не бенкети, а битви з минулим вінчають мене.
Ти помер від отрути зміїної, Віщий Олеже,
Ну а я – від отрути людської рятуюсь вогнем.

Я – козацької крові, тож ласки не буду просити
У вельмож, котрі думати звикли, що кров – це вода…
Чом ти, батьку Іване*, повірив запроданцям ситим,
Що тебе, полководця, катам поспішили віддать?

Стільки смутку у тебе в очах,
Україно, моя рідна ненько.
Чом поріс чемерицею шлях
Й розкроїлося навпіл серденько?

Як втомила тебе круговерть:
Знову й знову виборювать волю.
Але сили - не випиті вщерть,
І ми вкотре куєм собі долю.

Наймужніші, хоробрі серця
Захищають в боях Батьківщину.
А ми просим уклінно Творця
Не покинути їх в цю годину.

Любий Боже, твої ми раби,
Свої погляди горнем до неба:
Україну врятуй від журби!
Просим Миру... а більше не треба.

І щодня тисячі молитов
Світлим димом по небу мандрують.
Тільки віра і світла любов
Нас від чорного зла порятують.

Я – космополіт за світоглядом, але тим не менше, вважаю себе патріотом. В Україні – моє коріння і моє серце! Будучи письменницею, я часто спілкуюся зі своїми колегами, знайомлюся з їхніми творами, відвідую презентації та творчі вечори і бачу, які шедеври створюють наші співвітчизники. Пишаюся тим, якою багатою на таланти є наша рідна земля. Переконана, що дуже важливо розвивати таланти з самого дитинства та виховувати дітей в любові. Моє покликання – дарувати знання молодим матусям і радість – їхнім дітям, адже виховуючи дітей, ми виховуємо майбутнє нашої країни!