Пісні «Черемшина» — скоро 50 років!

Пропоную послухати знамениту «Черемшину» у виконанні молодої співачки і композитора зі Львова Ярини Білецької, а далі прочитати історію створення пісні та переглянути відезапис одного з перших виконань 1965 року.

Влітку 1964 уродженець і мешканець селища Вашківці Вижницького району Чернівецької області, Микола Юрійчук, якому на той час було неповних 27 років приніс своєму односельцеві Василеві Михайлюку, який тоді мав уже 35 і працював художним керівником районного будинку культури, вірша із довгою назвою «Всюди буйно квiтне черемшина».

Вірш пролежав у Михайлюка до весни 1965, коли він на початку травня пішов на берег Черемоша нарізати трави і побачив буйне квітіння черемшини. В голові відразу сплинули слова віршів і виникла мелодія початку пісні «Всюди буйно квiтне черемшина, мов до шлюбу вбралася калина». Василь щодуху помчав додаму за піаніно і дописав мелодію до кінця. Останній стовпчик вірша — викинув.

Наступного дня пісню виконав на репетиції селищний хор. Серед перших солістів, за спогадами самого Василя Михайлюка, найкраще співала «Черемшину» Ніна Нечипоренко, яка працювала касиром залізниці в сусідньому районному центрі Старожинцях. Про це пише у газеті «Факти» за 23 травня 2003 тернопільський журналіст і музикознавець Михайло Маслій, котрий у вересні 2002 зустрічався в Чернівцях з Василем Михайлюком, якому на той час було вже 73 і який на той час уже написав понад 200 пісень.

Як пище Олег Сащук у статті «Юрійчук Микола-поет пісняр», у самих Вашківцях найперше співала цю пісню Людмила Когутенко.

Погугливши натрапив на відеозапис 1965 року, в якому Ніна Нечипоренко виконує пісню «Черемшина» у супроводі інструментального квартету.

На моє здивування це унікальне відео переглянуте лише близько 50 разів! То ж радо його поширюю. Цікаво, що і в українській Вікіпедії досі зазначено, що першим виконавцем Черемшини є Дмитро Гнатюк, хоча Гнатюк почув цю пісню вже в Києві на святкуванні 25 річчя возз'єднання Буковини з радянською Україною, хоча це було в тому ж тепер уже далекому 1965 році.

Юрій Пероганич