Казки

Хмаренятко — казка Наталі Жиліної-Жури

Сьогодні зранку в білої кучерявої Хмарки народилося Хмаренятко. Тато Вітер одразу полетів сповіщати весь світ.

Тільки-но Сонечко піднялося вище дерев, матуся запросила свого первістка на прогулянку.

Хмарка ніжно й міцно тримала долоньку малюка в своїй м’якій долоні.

Хмареня уважно роздивлялося світ, намагалося вирвати руку, пручалося і час від часу вигукувало: «Пусти! Хочу самостійно!».

Аж ось на широкому подвір’ї з’явилися симпатичні створіння.

–  Мамо, хто це такі?

–  То пані Киця і її Кошенятко.

Набір казок «Світові Класичні Казки» Сезон 1 — від компанії Смарт Коала

Набір казок «Світові Класичні Казки» Сезон 1 — серія інтерактивних «розумних» казок для дітей від компанії «Смарт Коала». Набір містить 4 всесвітньо відомі казки — Попелюшка, Піноккіо, Щасливий Принц та Червона Шапочка. Тексти оригінальних казок зазнали адаптації для того, щоб краще відповідати ігровому принципу навчання, що пропагує компанія. Кожна казка відтворюється людськими голосами за допомогою дотику Розумної Ручки до сторінок казок. Усі казки надруковано та озвучено трьома мовами – англійською, українською та російською.

Людмила Шутько.Чи є душа у дерева (електронна книга)

Публікуємо електронну версію книжки для дітей середнього шкільного віку Людмили Шутько, громадянки Італії, «Чи є душа у дерева?». Упорядкували та переклали з італійської мови – Сергій Дзюба і Ганна Маджуга.  Ілюстрації художниці Марини Скоробагатько.

Книжка вийшла 2017 року тиражем 1000 примірників у ТОВ «Видавництво «Десна Поліграф» у Чернігові.

Лісова красуня (казка)

Жила-була у лісі ялинка. Серед інших високих сосен та ялин, серед рясних берізок та вільх ялинка бачила себе дуже непривабливою. І коли легенький вітерець заводив жваву розмову у лісі, то всі деревця починали шелестіти-гомоніти між собою. Тільки ялинонька з ріденьким та тоненьким голосочком своїх голочок мовчки сумувала. Її ніхто не чув, на неї ніхто не звертав уваги. Одного разу ялинці стало так сумно, що вона не витримала і заплакала. Сльози одна за одною стікали з її голочок і капали на невеличкий горбочок під ялинкою, який раптом ворухнувся.

- Зайчик? – здивувалася ялинка. – Звідки ти тут?

- Спав, поки якесь дівчисько сліз не розпустило, -  пробубонів зайчик спросоння. – І чому ми плачемо?

Дятлик-мрійник (казка)

В одному казковому лісі жила родина дятликів. Дятлик-тато був дуже поважним у лісі птахом, частенько пропадав на роботі. Треба вам сказати, що коли дятлик-тато працював, - чути було у всьому лісі. Невтомний птах-трудівник розгулював зранку до вечора по стовбурам дерев, вистукуючи старанно кожен сантиметрик та прислуховуючись. Коли на кожен свій стук дятлик-тато чув такий же гарний відгомін – він задоволено залишав перевірену ділянку та переходив до наступної. Якщо ж стук був глухуватий - не той, що дзвінко розлітається по лісу – дятлик-тато починав ретельно нишпорити по стовбуру, обстежуючи кожнісінький куточок, дістаючи з-під кори комашок та черв’ячків, таким чином дбаючи про здоров’я кожного деревця в лісі.

Мама-дятлиха теж інколи простукували ближні деревця, але не стільки для лікування дерев, що було обов’язком дятлів, скільки для пошуків комашок та черв’ячків на вечерю.

Нелегкі роздуми Ведмедя

Для дітей та дорослих

Добре поласувавши в лісі медом, повертався старий Ведмідь у свій барліг, та й присів під розлогим дубом відпочити, бо дорога була хоч і приємною, але досить далекою. Присів і замислився. А думав він про своїх дітей – трьох близнюків (це рідкісний випадок, зазвичай ведмедиця народжує одне чи двох ведмежат), розмірковував про їхнє виховання, турбувався про ведмедицю. Адже виховання дітей  повністю лежало на її плечах. І нічого тут не вдієш – так ведеться споконвіку… Аж раптом Ведмідь почув голоси, що долинали з гущавини. Насторожився – запахло чимось знайомим.

Мультфільми Еліни Заржицької

Казка про ліниву ворону. Автор – Еліна Заржицька

Як вуж намагався гадюкою стати. Автор – Еліна Заржицька

Малюнки робили учні загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. № 6 імені І. Ревчука Петриляк Давид та Голобин Ярослав; гімназії № 3 Рибчук Артур , м. Івано-Франківськ

«Закон радості» Людмили Шутько (електронна книга)

Закон радост¦ (обкладинка)Публікуємо електронну версію гарненької книжки для дітей Людмили Шутько, громадянки Італії, «Закон радості». Українською та італійською з чудовими ілюстраціями! Переклав українською і впорядкував Сергій Дзюба

Людмила Шутько (Lyudmyla Shutko)

Закон радості (Legge di gioia)

Казки і оповідання для дітей українською та італійською мовами
Упорядник і перекладач українською – Сергій Дзюба (Traduzione dall’italiano a cura di Sergio Dziuba)

Художник – Марина Скоробагатько

Наклад 1000 прим. 

Видавництво «Cogoleto» (Italy) / «Коголето» (Італія, Генуя)

Ялинчині картинки

У дворі росла Ялинка – гарна мамина дитинка, наче дівчинка мала, нове платтячко вдягла. Ну, а старша та Ялина – вже достоту, біля тину, наче тітонька: «Агов! Хто прийшов i хто пішов?» Отака була цікава. Головна її забава – тихо мружитись в теплі: «Що там діється в селі?»

А Ялинка-невеличка, пустотлива як синичка, вітерця за чубчик – смик! Тут горобчики – у крик:

– Нумо, друга рятувати, а пустуху лоскотати!

День пелюсткою зліта, а маленька пiдроста.

Якось бавилась Ялинка. Коли глядь: внизу... картинка. Вийшло так, що впала тінь – силует синички Пiнь. А якщо сюди гіллячку, то ми маємо конячку, повернути вбік отак – на портреті вже гусак.

Чарівна скарбничка

ЗайченяУ звірів, як у людей, життя – дуже схоже. Вони також живуть емоціями: відчувають страх або радість, сум та надії…

Придесення. Довкола – лісосмуги, засаджені фруктовими деревами: абрикосами, горіхами, яблунями, вишнями… Навесні в одній такій тихій лісосмузі, під розкішним деревом волоського горіха, Зайчиха вирила собі ямку, застелила її сухою торішньою травою.  Завчасно приготувала місце для пологів – під горіхом. Тут не водяться мошки та комарі (повітря під ним насичене йодом). Широкі гілки з густим листям утворюють добре прикриття. Ні дощ, ні вітер не завадять.

Зустріч у лузі (казка)

За дитячу казку «Зустріч у лузі» Марія Гуменюк у 2014 році отримала Спеціальну відзнаку за найкраще віршоване оповідання у літературному конкурсі «Коронація слова» у номінації «Пісенна лірика для дітей».

Павлик гостював в бабусі,
Часто випасав овець.
У суботу раз, на лузі,
Перед ним з’явивсь мудрець.

Зростом був він невеликий,
Сивий, як густий туман,
В гостроносих черевиках,
Старомодний мав жупан.

Сім’я чарівників

У цьому невеличкому місті я оселилася недавно, тому майже нікого ще тут не знаю. Відомо мені тільки те, що в затишному будиночку, наприкінці вулиці, мешкає сім’я чарівників, а про них розповіла мені моя кішечка Найда. Ви, мабуть, подивуєтеся звідки ж я знаю кошачу мову? Справа в тому, що усі казкарі розуміють мову звірів, птахів, рослин, дерев, комах та плазунів. Уміють чути, про що говорять гори, ріки, вітри, тумани, сонце та зорі. Здогадалися? Так-так, я - Казкарка. Тому вмощуйтесь зручніше та слухайте, що вам розкажу.

Якось прийшла моя кицюня з прогулянки, всілася на канапі й почала неквапливо розповідати де була й кого бачила. Усі знають, що кішки гуляють, як самі собі знають, коли хочуть і де хочуть. Отож моїми дальніми сусідами, з розповіді кицьки, виявилися тихі та мирні люди з несподівано-дивними іменами: дядечко Сон, тітонька Дрімота, бабуся Позіхота та двійко хлопчиків-близнюків Сонько й Дрімко. Казка моя сьогодні про них.

Об'єднати вміст