Мистецький веб-портал

 

Прем’єра вечора української музики та поезії «САД ЗРИМИЙ І НЕЗРИМИЙ» незабаром відбудеться в Києві

«Ростіть нові сади… бо долі не знайти на всій планеті кращої, ніж бути серед тих, хто дав початок саду» – це своєрідний лейтмотив як концерту, так і самого всеукраїнського проекту «Сад зримий і незримий», який обов’язково залишить у душах слухачів свої зерна, проросте і дасть прекрасні й нетлінні плоди.

У програмі беруть участь молоді талановиті митці, які гармонійно поєднали традиції української пісенної лірики з глибоким філософським поетичним словом сучасної літератури – лауреат міжнародних конкурсів, запрошений соліст європейських театрів Євгеній Гунько, поет, лауреат Всеукраїнської премії ім. Г. Тютюнника, одна з наймолодших номінанток на Національну премію ім. Тараса Шевченка, член НСПУ Юлія Бережко-Камінська та піаніст Арсен Яковенко.

Програма «Сад зримий і незримий» стала своєрідним продовженням унікального однойменного Всеукраїнського літературно-садівничого проекту, започаткованого Юлією Бережко-Камінською та академіком, лауреатом премії ім. Л.П. Симиренка НАН України, заслуженим діячем науки і техніки АРК, член НСПУ Петром Вольвачем.

Відкриті «довгі списки» Всеукраїнського бібліотечного "Біографічного рейтингу - 2018"!

На розгляд Експертної ради, до якої увійшли 38 знаних фахівців-біографістів (серед яких 22 доктори наук) із різних областей України, було подано понад 220 видань.

До речі, як повідомляють організатори "Бібліографічного рейтингу", зробити свій вибір може кожен. Адже після оголошення Топ-10 за номінаціями (а їх цьогоріч уже 7!) буде відкрите вільне голосування, переможець котрого буде відзначений окремим Дипломом.

Докладніше: http://biography.nbuv.gov.ua

Оксана Муха стала переможницею дев’ятого сезону шоу «Голос країни» (ВІДЕО)

Львівська співачка Оксана Муха стала переможницею дев’ятого сезону шоу «Голос країни»

Вона виступала у команді молдовського співака Дана Балана. Під час вибору наосліп вона виконала пісню Квітки Цісик «Де ти тепер».

Жадан, Андрухович та підготовка до ЗНО: новий мобільний додаток з аудіокнигами українською

В Україні створили мобільний додаток «Абук», у якому можна купити та слухати аудіоверсії книжок українських видавництв.

Аудіокниги начитують самі автори, диктори або актори театру та кіно.

У додатку – художні твори сучасних письменників, класична, освітня і ділова література / «Абук»

У додатку доступні книги Сергія Жадана, Юрія Андруховича, Василя Шкляра, Любка Дереша, Сергія Лойка та Люко Дашвар.

Також проект випустив аудіоверсію хрестоматії для підготовки до ЗНО з української літератури, упорядкованої Олександром Авраменком.

Сплачувати за аудіокниги можна через Google Play та App Store без додаткових реквізитів.

Виставка «Медвін: книжковий світ» буде проведена 20-22 квітня

У зв'язку з проведенням дебатів кандидатів в Президенти, 19 квітня весь периметр стадіону буде закритий. 

Це форс-мажор, з якого знайдено вихід!!!

Виставка буде проведена 20-22 квітня в залі на 1-му поверсі, в якому ми з Вами працювали раніше.

Заїзд на виставку - зранку 20 квітня - з 8.00 до 11.00

КНИЖКА непереможна і люди чекають на зустріч із нею!!! Свято має відбутись і воно буде!!!

Гавайський берег українського кохання

(Роздуми над американською легендою)

Давно-давно це було. Не одне і не два століття тому. Оскільки ж в жодних архівах про це поки що  не знайшли підтверджувальних документів, переповім і я красиву легенду. Почув її  зовсім недавно на  тихоокеанському узбережжі острова Оаху – найбільшого серед архіпелагу  Гавайських островів, які територіально належать Сполученим Штатам Америки.

Отож було це в ті часи, коли один з українських гетьманів ще не виконав наказ біснуватого батюшки-імператора спалити всі чайки козацького флоту, а в Сибірі, за словами мого земляка-поета, сказані ним у поемі «Батурин», ще каралися-мучилися, але не каялися  «гетьманів полки».Ніби саме з тих полків набралася  чимала команда сміливців-відчайдухів. Розправили вони вуса, закинули за вуха оселедці на бритих головах та й майнули після каторги не додому, де  стояла розорена матінка-Січ і де по всій Материзні лунав плач і стогін від нагаїв московських посіпак.  Знали: не буде їм там спокою. Не дадуть засівати ниву житом-пшеницею. Пригадають їм і Берестечко з Перекопом, і Батурин з Конотопом, де вони та їх пращури  списами завзято скородили московські ребра та прибивали переможні щити над Арбатськими воротами самозваної першопрестольної.

Про роман Оксани Щирби "Ілюзії великого міста"

Мені, як людині,я ка протягом тривалого часу стежить за молодими авторами, надзвичайно важливі й цікаві їхні пошуки, творче зростання від книжки до книжки, огранення ідіостилю. Тоді можна зрозуміти, чи працює автор над собою, над словом, над літературним розвитком.
 
Наприкінці 2017року до рук потрапила перша книжка прози Оксани Щирби "Стежка в долонях" (в-во "Самміт-книга"), вона навіть подарувала молодій письменниці титул "Літаратурне відкриття 2018 року"... Скажу чесно, що найчастіше, будь-які подібні речі (накшталт, премії, стипендії) псують, на мою думку, у молодого автора внутрішнього цензора... Але... затамувала подих... Чекала наступної книжки... І ось - маємо урбаністичну прозу  "Ілюзії великого міста"(в-во" Самміт-книга", 2018).
 
Перше, що кинулося в очі і порадувало: текст почав набувати власної неповторної стилістики, легкості оповіді, цікавих експериментів із діалектами; вразила тематика - адже йдеться про інклюз...
 
Аби ви змогли зануритися у сюжений світ Оксани Щирби, який ох-який заплутаний, вам доведеться заплющити очі й уявити себе єдиним цілим із емоційним полотном авторки.

Перелітні птахи

Сьогодні важко віднайти в Україні людину, котра б не мала родичів, друзів чи бодай знайомих, які у пошуках заробітків і кращої долі вирішили залишити Україну, тимчасово або назавжди, – адже трудова міграція й еміграція досить часто пов’язані. Виїздять різні категорії українців: ті, котрі опинилися у грошовій скруті, і ті, хто не може зреалізуватися в умовах сучасної української дійсності; ті, хто прагне зберегти накопичені статки, і ті, хто хоче, щоб діти інтегрувалися до європейського суспільства і мали краще майбутнє. Малокваліфіковані продавці сили і дипломовані спеціалісти; скажімо, лікарі, котрі, окрім роботи в державних лікарнях, приймали хворих у власних приватних кабінетах і клініках.

Сучасні міграційні процеси класифікують як «п’яту хвилю» переміщень українців і порівнюють з попередніми чотирма великими хвилями у XIX – XX століттях (остання чверть XIX століття, 20-ті, 40-50- ті, 90-ті роки XX століття). Українці перших потоків імміграції переважно не втратили своєї національної ідентичності й сформували великі діаспори за кордоном, які тривалий час підтримували національно-визвольні устремління  та різноманітні культурно-політичні проекти на Батьківщині. Нинішні переселенці здебільшого асимілюються чи стають громадянами з подвійною лояльністю, на позначення нового типу міграції (йдеться про висококваліфіковану її частину) у пресі і назва знайшлася – «молоді упевнені космополіти». А життя тим часом розгортає свої сюжети.

Поет у ролі композитора

Сергій Дзюба. Примчу на білому коні. Сто пісень. – Київ – Чернігів: Міжнародна літературно-мистецька Академія України; Чернігів: ТОВ  «Видавництво «Десна Поліграф», 2018. – 208 с.

А чому б і ні, зрештою? Нічого поганого в цьому не бачу. І можу наводити аргументи на користь цієї думки. Та вважаю, що їх многоти не потрібно. Бо (на мою думку, звісно) чи не найпромовистішим є наступне. Нині часто-густо ролі поетів і композиторів беруть на себе виконавці, спонукані матеріальними питаннями (такі творива не витримують серйозної критики; мелодії нерідко повторюються, а тексти не відзначаються ні художністю, ні логікою). Й на цьому тлі помітно виграють поети, виступаючи у ролі композиторів. Принаймні про це подумалося, коли почав перечитувати книгу Сергія Дзюби – уродженця Пирятина на Полтавщині, який нині мешкає в Чернігові.

Роздуми про "Голос перепілки"

Марія Ткачівська. Голос перепілки: роман. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб сімейного Досуга», 2018. – 192 с.

Минуле не хоче вмирати. Якщо задуматися над ним,
воно може пояснити і сьогоднішнє, й завтрашнє.

Михайло Слабошпицький, «Тіні в дзеркалі»

«Голос перепілки» (в пошуках батька)... Почуймо її голос думкою серця: «...Ой мала, мала, ой мала, мала перепілонька діти...
– тихо джеркотала маленька сіра перепілка, сокотала тоненьким голосом своє “сюррр”!» (с. 138).

Об'єднати вміст