Слово про Україну

Леся Циба: Україна – це усе моє життя…

Що для мене Україна?

Люблю Україну, хоча й розумію, що на даний час це ще не моя країна мрій. В Україні сьогодні нелегко жити звичайній родині, без особливих статків, але з щоденними потребами.  І було б нерозумно це приховувати.

Але я просто ціную і люблю мою землю, рідну домівку, велику родину, своїх друзів. А ще тут цвітуть сади навесні. Цвітуть так, як, мені, здається, більш ніде в цілісінькому світі.

Україна – це усе моє життя… і іншого мені не треба.

Дзвінка Легіт: І будуть втілені наші найкращі думки

Глобус

«Чи знаєте ви українську ніч?» 
М.В. Гоголь

Синьо-зелений глобус - чудовий!
Досконалий, як кожна куля.
Тільки з прагнення досконалості
Створили ми глобус свій,
Відображення наших мрій.
Без стурбованих і заслинених,
Без загарбників, матюків. 
Ми створили планету миру,
Країну хорового співу, 
Океан позитивних дій.

Кожен має свою затишну нірку.
П‘ємо каву, чай, в міру горілку.
Як святі, можем горшки ліпити,
Життя дерево посадити.
Можемо все, а, можливо, ні. 
Але діти сміються при відкритім вікні.

Інна Гончар: Я з тобою дихаю, Вкраїно

До Дня Незалежності

Я з тобою дихаю, Вкраїно,
І збираю разом врожаї,
Прокидаюсь вранці солов’їно,
Обіймаю ріки і гаї.

Я з тобою мрію, Україно,
Про квітучу долю молоду,
За доньку молюся і за сина,
І за цвіт щедротний у саду.

Я з тобою плачу, Україно,
Аж до болю стиснувши струну,
І кричу у розпачі чаїно,
В сотий раз проклявши цю війну…

Я з тобою вірю, Україно
В світлий день і мирні небеса,
Щоб всміхались кетяги калини
І бриніла радісно роса!

Я з тобою квітну, Україно,
Набираюсь мудрості і сил,
І в обіймах тішуся родинно
В жовто-синім сяєві вітрил!

Людмила Камерон: Не натішуся тобою, земле моя рідна

Україна

Весно, весно омріяна, як тебе люблю я!
Розквітає все навколо і серце милує.
А все вдячнеє пташинство так радіє з того,
Що щебече виспівує, дякуючи Богу!

Неймовірні квітів барви й розквітла калина,
Люблю, люблю тебе моя рідна Україна!
Цвіт в полях і у садочках, і зростає жито.
До ставку підходять коні, щоб води попити.

Прилетіла буслів пара на своє гніздечко,
Що близь хати були сплели собі на стовпечку.
І маленькі бусленята скоро будуть мило
Із гніздечка споглядати і зміцняти крила.

Не натішуся тобою, земле моя рідна,
Яка ж ти багата є, яка гарна й видна!
Зодяглась як наречена, вмилася росою,
Весь світ покорила ти дивною красою.

Катерина Бойко: Повір, ми з тобою ще заживемо!

Україно

Україно, ми з тобою майже ровесниці,
Ще й однієї долі похресниці.
Не коханки, не зрадниці і не розлучниці,
Ми власної гордості заручниці.

Хоч іноді падали, та завжди піднімалися,
Слізьми не плакали й ніколи не здавалися.
Поступово прокладали свою дорогу,
Молячись, і дякуючи за все Богу.

Ми з тобою прагнули гармоній й миру
Й для цього віддавали всю свою силу.
Гостинно усіх завжди зустрічали
Й найкраще друзям своїм дарували.

Україно, ти завжди будеш у серці моєму,
Повір, ми з тобою ще заживемо!
Без хаосу, бідності і без війни,
Ще синітиме небо й колоситися будуть жовтобокі лани.

Аліна Мозжеріна: Слово про Україну

Я б могла дуже довго писати.
Гарних безліч слів про Україну.
Та я коротко: це – друга мати.
Ну, а я – її вірна дитина!

Олена Євтєєва: Дужий Дніпро, неосяжні Карпати краще промовлять, ніж я

Я могла б оповісти тобі Україну
могутніми  водами всіх її рік,
що радісним гуркотом, лагідним  плином
славлять цю землю повік.
Дужий Дніпро, неосяжні Карпати
краще промовлять, ніж я
про сторону, що Вкраїною звати,
про таїну, що навіки моя.
Я могла б оспівати усю її силу,
біль і славу змужнілих синів.
Та промовиста пам'ять і свіжі могили,
куди цвіт український злетів…

Марія Козиренко: Україна – це те, що робить із нас, окремих пістрявих клаптиків, велику картату ковдру

Найпевніше я належу до тих людей, які не знають свого місця на світі, бо потребують передусім простору. Якщо я уважно придивлюся до свого відображення у дзеркалі, то можу прочитати чималий шмат історії українських земель – щось монгольське, щось тюркське, щось слов’янське, замішане з сіллю ще й добряче приперчене.

Тому Україна для мене – це те, що робить із нас, окремих пістрявих клаптиків, велику картату ковдру, теплу й міцно простьобану.

Україна – це наша мова, із сотнями регіональних особливостей, але все одно єдина – українська.

Україна – це віра, незалежно від конкретної релігії, віра передусім у духовну природу людини і свободу бути собою.

Україна – це вміння сміятися, передусім із себе самих, за будь-яких обставин, бо знаємо (перевіряли), що саме сміх виявляється врешті сильніший за ці обставини.

Україна – це відчуття родини, навіть коли озираєшся довкола, не бачиш жодного знайомого обличчя, але все одно певен, що все буде добре.

Вікторія Лук'янець: Ця земля дала мені все

Ця земля дала мені все. І, дякувати Богу, я мала і маю можливість заробляти в інших країнах у різних постановках і концертах. А Україні треба віддавати за те, що вона дала мені й моїй родині.

Альона Пасечніченко: ми переможемо, здолавши ворогів

Славна моя Україна, непоборна і непокорена, ніколи ти не була такою могутньою і прекрасною, як зараз, ніхто ніколи не міг тебе приборкати, бо ми, українці, завжди оберігаємо тебе, шануємо і не дамо топтати тебе чоботом і розривати тіло твоє. Ні монголи, ні татари не здолали твоє дівочої чистоти. Ти народжуєш і плекаєш синів твоїх, які, захищаючи тебе, завжди пам’ятають істину: люби Україну, як матір люби. За часи існування українці жили і кохали, вірили в Бога, і тому цінували тебе і радо зустрічали усіх гостей інших народностей, не маючи поняття посягати на сусідську державу. І тому я вірю: ми переможемо, здолавши ворогів і те лихо, що вони приносять з собою.

Тетяна Безушко-Граб: Україна — це моя земля

Для мене Україна — це моя земля, де пустила коріння моя родина, моя мова, якою розмовляю я і бажаю, щоб розмовляли мої діти та онуки, це традиції мої дідів-прадідів, це казки, легенди і історії, які складались тисячоліттями і які пишу я.

У краю, що зветься Україною,
Кетяги калини пахнуть дниною,
Ранки  - солов'їні, вечори - духмяні,
А вода медова тільки на світанні,
Їхати до неї, близько, не далеко,
На краю батьківського лелеки,
Або через сад.
Об'єднати вміст