Жінка-УКРАЇНКА

Не вечiр ще… ба, й не полудень…
Бо ще насправдi не почала жить…
Позаду нелегке сумне минуле,
Але душа старiти не спiшить.

Яка тут осiнь, як весни не чула,
А  лiто промайнуло не в менi…
Так, наче, на землi й не була –
Чужi немов отi прожитi днi…

Не приховає  сивину любисток,
Дурман п’янкий у серцi не знайти,
Хоч в далинi ще квiтнуть терни –
Менi крiзь них стежину не знайти…

Мабуть чогось наплутала природа,
Що Цвiтом Папоротi я не ожила,
А жiнкою в життя спустилась
 Та так шляху свого й не вiднайшла…

Вже наче снiговик весняний,
Втрачає тiло сенс свiй кожну мить,
Чи, нiби, Дерево Рiздвяне влiтку,
Вже недоречно тiшити спiшить…

Ото ж не вечiр ще..! – Я знаю!
Й нiколи справдi не настане вiн,
Допоки я думками воскресаю
Живi настiльки почуття  мої.

10 09 2014

Віра,  Надія, Любов, Софія,  – Божа благодать!

(акровірш)

Важливо вірити любити,
Іти життям своїм складним,
Ридань не допустивши й болю,
А навіть помислів лихих…
Не варто думати про будні,
А й крізь проблеми прорости –
Дітей в молитві жити вчити
І як кохання вберегти… 
Як духом вирватись до Бога,
Любити землю і народ,
Юрбою що іде за правду,
Боротися задля чеснот.
Окрилений заради долі
Воскресший, як Христос колись,
Свою бажає вольну-волю
Одним вінком, щоб всім сплестись, 
Фортуна щоб благословила
І  Українї знову розквітать,
Як матінка Свята Софія, 
Любов, Надія, Віра – Божа Благодать!

29 09.2014

Іванна Осос