Жінка-УКРАЇНКА

Тіна ОВДІЙ,
журналіст Імідж-центру Університету «Україна»

Фото Валерії ЧЕРНЯЄВОЇ

29 квітня 2015 року в Університеті «Україна» відбулося чергове засідання літературної студії «Горлиця». Темою зібрання стала рима та римотворення. Гостем студійців був поет, журналіст, громадський діяч, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка (2008) Петро ПЕРЕБИЙНІС.

– Читання – це не розвага, а велика робота. – каже Петро Мусійович, який читає і перечитує улюблені книги з олівцем у руках і робить помітки на сторінках. Поділився він також спогадами про те, як став поетом: шкільні вчителі не помічали літературних здібностей Перебийноса-школяра і, окрім п’ятірок у щоденнику, ніяк не відзначали добре написані диктанти і перекази. Все змінилося у сільськогосподарському технікумі, куди Петро Мусійович вступив після школи. Там учителька рекомендувала його до участі в  літературному конкурсі. Петро Перебийніс посів на тому конкурсі перше місце та приз – авторучку (на той час для звичайної людини, селянина) та примірник творів М. Гоголя. Батько поета, Мусій Феодосійович, оглянувши подарунки, а особливо авторучку, сказав: «А може, ти будеш цим писати?» Так і було визначено подальшу долю поета.

Студійці захоплено слухали розповіді Петра Мусійовича та ставили свої запитання – про натхнення, життя та тонкощі римотворення.

– Я про риму ніколи не думаю, але інстинктивно хочу, щоб вона була не іменникова, не дієслівна, а ще – складна, але це для мене – не самоціль. Коли є образ і метафора – про риму не думаєш, вона сама з’являється, – ділився досвідом Петро Мусійович і радив, як зробити вірш про найрідніших людей ліпшим та зрозумілішим для інших: – У авторському образі мами чи тата повинні бути такі риси, які є у батьків інших людей. Ось мій вірш «Що хотів сказати дід» переклали китайською. Я все думаю: чому китайців зацікавив цей вірш? І кореєць, і китаєць бачить у вірші свого діда.

Петро Перебийніс уважно слухав твори, які читали учасниці літстудії «Горлиця»: Маріанна Іванова, Ліза Ковальчук, Софія Матвієнко, Анастасія Чебану, Валентина Точина, Валерія Черняєва та Світлана Патра. Після кожного прочитаного вірша чи прозового твору поет давав авторам корисні рекомендації про те, як поліпшити творчу майстерність. Зокрема, він радив надавати творам більшої образності і не робити їх надто довгими.

Наприкінці засідання, а також за теплим і затишним чаюванням відбулося обговорення чергового випуску Альманаху «Горлиця». Петро Перебийніс отримав від вдячних студійців примірник другого номера альманаху.

Квітневе засідання «Горлиці» залишило приємні враження у всіх учасників заходу.

Петро ПЕРЕБИЙНІС:

  − Найголовніше враження – це те, що всі студійці люблять літературу і себе в літературі, – і це правильно. Себелюбство в житті – це одне, а в літературі – це інше. Ось дівчинка (Ліза Ковальчук – прим. Т. О.) читала прозу. Вона це робила із захопленням, вона вірить у те, що написала. Усі хочуть поділитися своїми доробками, послухати одне одного і гостей. Це було дуже затишне коло. Я помолодів на кілька років у цьому славному вінку з хлопців та дівчат.

Я побажав би шукати в літературі себе насамперед, не схожого ні на кого іншого. Наше спілкування показало, що такі можливості (таланти) є. Їх треба тільки добре використовувати та розвивати те, що дане Богом. Адже воно то Богом дане, але коли не працюєш над собою, не читаєш найкращі доробки знаних авторів, то не можеш і себе розкрити. Шукати себе в літературі, сказати в літературі тільки своє слово, не схоже ні на чиє інше.

Геннадій ГОРОВИЙ, керівник літературної студії «Горлиця»:

 − На мій погляд, сьогодні було одне з найцікавіших наших занять. І це стало можливим завдяки, в першу чергу, нашому сьогоднішньому гостю, людині дуже цікавій, справжньому майстрові поетичного слова і неймовірно толерантному і чесному порадникові. Його підказки – як поетам, так і прозаїкам, як україномовним, так і російськомовним, були водночас і цікаві, і пізнавальні, і дотепні. Другою умовою успіху нинішнього зібрання я назвав би твори самих студійців. Те, що вони читали, дійсно заслуговувало на увагу і обговорення, і власне наш сьогоднішній гість саме це і зауважив. Він побачив у наших студійцях письменників. Я дуже сподіваюся, що пан Перебийніс завітає до нас іще не раз, тому що сама присутність таких людей надихає і підштовхує до подальшого розвитку. Я абсолютно переконаний, що сьогоднішнє засідання щось дало кожному учаснику – і студійцям, і мені, і навіть нашому сьогоднішньому гостеві.

Валерія ЧЕРНЯЄВА, студентка Інституту філології та масових комунікацій, спеціальність «Журналістика»:

− Кожне наше зібрання надихає мене на написання віршів та прози і сьогоднішнє не є винятком. Тобто, мені було дуже приємно познайомитися з Вами, пане Петре, було цікаво почути про Вашу творчість, про Ваше життя і про Ваші авіаційні пригоди. Дякуємо, що Ви прийшли та вислухали нас і надали нам, початківцям, свої слушні поради.

Анастасія ЧЕБАНУ, студентка Інституту філології та масових комунікацій, спеціальність «Східні мови» (японська мова):

− Дуже сподобалася атмосфера – вона завжди чудова. Порадували твори – у авторів дійсно є талант, їхні твори відбивають стан душі автора.

Світлана ПАТРА, випускниця Університету «Україна»:

 − Зібрання учасників літстудії «Горлиця» для мене – це домашній затишок, можливість обмінятися досвідом, показати свої доробки та почути інших учасників студії та завжди слушні поради Геннадія ГОРОВОГО і гостей засідань. Дякую Петру Перебийносу за увагу до наших творів та поради, які, я впевнена, допоможуть і мені, і іншим учасникам «Горлиці» підкорити нові вершини в літературі.

P.S.: Із творчістю Петра Перебийноса можна ознайомитися на сторінках його блога за адресою: http://perebyinis.blogspot.com/