Жінка-УКРАЇНКА

Скільки того літа!

(Київська липнева замальовка)

Плюс тридцять – краще, ніж мінус тридцять!

– Насолоджуйся, – кажу я свому «морозостійкому» чоловікові, який знемагає від спеки, – тобі безкоштовно «дають» тепло! А взимку за температуру вдвічі меншу викладеш щомісяця кругленьку суму. Цінуй момент!

– Ой, дихати нічим, – скаржиться узбечка на ринку, я купую в неї родзинки, курагу й інші східні смаколики. – В нас удома буває й плюс п’ятдесят, але чомусь не так важко, як тут…

Я рада: добре, що в нас тут не буває п’ятдесят! Усього трохи більше за тридцять. Мені «в кайф» – ноги босі (босоніжки – майже умовне взуття), плаття легеньке, мінімум білизни. Від кожного будинку – затишна тінь. Між будинками – швидкими перебіжками, і бажано по плитці, щоб не загрузнути в асфальті. Під деревами, як у лісі – навіть прохолодно, особливо якщо вітерець. Можна рятуватися – капелюшком, парасолькою, водичкою, морозивом, віялом. Хто хоче – будь ласка, вмикай кондиціонер: хоч у приміщенні, хоч у машині. А мені й не треба, вдома вікна й балкони навстіж – фіранки тріпочуть на протязі, залишені на столі папірці злітають – весело!

Липень, середина літа. Не зогледишся, аж вересень на порозі, а там і тьмяний листопад, мряка… Далі мороз, тротуари, посипані сіллю. А де не посипали – повний «пад». І цілих півроку, якщо не довше, мусиш взуватися у чоботи, натягати на себе купу лахів, мацати ледь теплі батареї та обурюватися, отримуючи квитанцію на сплату за опалення.

А зараз – тепло, сонячно. Не слизько! Плюс!!! Таки краще, ніж мінус. Та й скільки того літа… Швидко мине. Шкода.

Світлана Макаревська