Жінка-УКРАЇНКА

Мовби небесна блакить зненацька бризнула на луки й на узбіччя доріг — то синьо та бентежно зацвіли цикорії, і від тої дивовижі навтьоки кинулися у прибережні шелюги та ближні бори надокучливі дощиська, сховалися за обрій косматі хмари.

Дивна народна назва цих цикоріїв — петрові батоги. Так і бачиться, що наш далекий родак Петро завжди тримав цю рослину-батіг на покуті, на острашку своєї молоденької доньки, щоб не заглядала біля колодязя у голубі очі молодому козакові-зуху аж до Покрови, аж поки він не засватає її. То була, звичайно, традиція батьківської науки, адже доця слухалася батька-матері, покірно опускала погляд перед хлопцями. Інші перекази доносять нам, що від небесної блакиті цикоріїв і ночі увірвалися —  такі ж куці, Петрівчані. А той цвіт, мовляв, все одно батожить нещасні ніченьки, щоб вони стали ще коротшими. Можна ще й згадувати, а то й вигадувати небилиці про цикорії: так було чи інак, але ж наймення осталось.

Отож зацвіли цикорії чи ба петрові батоги, немов одвічна крапелина радості, що народжується посеред літа. І те цвітіння — не тільки озаріння слова для поета, не лишень несподіваний мазок для маестро пензля, не просто згусток чарівної мелодії для творця музики, а й утіха кожній простій людині в її тривожних буднях, у її незахищеній  душі, такій скупій на добро, лагідність і ніжність.

Милуючись тисячами синіх і голубих очей петрових батогів, я попросив водія зупинитись на краєчку лугу, попрошкував  до одного з них, найочастішого носія цієї небесної квіткової флори. Мав вирвати кілька стебел, щоб поставити в себе на столі. Але цупкі бадилини не піддавалися, треба було повертатися за ножем. А тут ще зненацька сердито і дзвінко заздумріла джмелиха, ніби відганяючи мене: либонь, під петровими батогами знаходилося джмелине гніздо, повне запашистого меду. Я відступив на кілька кроків назад, відчуваючи, що ще раз пізнав маленьку таємницю природи, в яку не варто втручатися. Джмелиха нараз заспокоїлася і сіла на квітку, певно, вдаючи з себе його заступницю петрових батогів. Я ж неквапом пішов до автомобіля, як кажуть, спіймавши облизня.

А в ніжних квітках цикоріїв купалося небо…

Володимир САПОН