Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Яцура Людмила
«Вербна неділенько!..»
Вербна неділенько!
Гостенько миленька!
Вдарь Україну вербою,
Щоб розігнулася
Та посміхнулася,
Щоб не горіла війною!
Вербна неділенько!
Божа годинонько!
Дай нам усім благодаті,
Щоб процвітали,
Мудрість ще мали,
Щирі були і багаті!
Вербна неділенько!
Господа дниненько!
Ллється молитва рікою,
Щоби нам жити,
Великдень зустріти,
Бий нас на щастя вербою!
Сорок днів
Сорок днів. Вже сорок. Відлетіла…
Тіло не страждало, а душа – боліла…
По землі ходила, не блукала,
Була там і з тими, кого знала.
Та вона ж іще не все зробила,
Ще недокохала, ще недолюбила…
Та душа оголена, як птаха,
В ній любов одна! Чи з страхом?
А душа промовила, що сильна,
Віддала за землю рідну тіло,
Віддала без страху і злетіла,
Тільки б нам жилося всім щасливо!..
Весни йдуть, та зими не вертають,
А птахи у вікна заглядають…
…В небі з журавлиними ключами,
З «кру» тужливим душі разом з нами.
2.04.2014 Людмила Яцура
Як хочеться змінити камуфляж...
Як хочеться змінити камуфляж
І просто в спокої на Україні жити…
Сьогодні час говорить! Слухай! Зваж!
І боротьба за голубів блакиті.
Сьогодні земля-мати промовляє,
Гукає дочкам і своїм синам
За землю встати всіх, хто серце має,
Щоб не гуляти східним тут вітрам.
Це не просто слова, це говорить душа...
з нагоди презентації книги «Материнська молитва. Українки - героям Майдану»
Це не просто слова, це говорить душа,
Рветься птахом із серця жінки,
Материнська молитва майданам луна –
Там усі ми, жінки-українки.І найбільша любов, це щоб щастя в очах,
мир і спокій, де верби й калини
У жінок –українок нема слова страх,
Бо вони всі святі Берегині.Гідна слава землі нас об’єднує знов,
Щоб додати синам нашу силу,
Щоб Вкраїна жила, вишні цвітом цвіла,
І щоб люди були тут щасливі.А тепло із долонь хай розпалить вогонь
У серцях, де Вкраїна - потреба,
Журавлина весна воскресить імена
На стежині у лагідне небо.
10.03.2014, Людмила Яцура
Живе твоє, Тарасе слово!
Чи розкажу тобі про радість
У день народження, Тарасе?
Що може жити краще стало?
Чи щось змінилося із часом?Тарасе, «врем’я» знову люте,
Чи мирно буде чи війна?
В тривозі серце не розкуте,
Що розуму у когось несповна.Не радісно скажу, Пророче,
Жадоба і брехня кругом,
Москаль Вкраїну знову хоче,
Бо вимріяв жахливим сном.Терзають гарну, яснооку,
Слізьми омиту вже сповна…
А в серці туга, біль глибокий,
На тебе молиться Вона.
До 200-річчя з дня народження Т. Шевченка
Моя чорнобривцево-любисткова земле, рушникова доле моя, уквітчана діамантами-росами, вмита срібними нитками дощів, зігріта ласкою ніжного сонечка! Ти даруєш мені рожеві світанки і веселкові мости, які вселяють у душу світлу соняшниково-медову радість і дарують пшеничне добро, ти даруєш споришеві стежки і ромашкові дороги чебрецево-волошкового літа і м’ятно-яблуневої осені, а ще оту непідробну гордість за те, що я тут народилася і живу.
«І лине над землею Шевченкове святеє слово…»
Межівщина… Мальовнича перлина нашої сонцесяйної України. Жити тут – це пишатися тим, що ти тут народився, що зустрічаєш ці грайливі світанки, що вірний цим стежкам, дорогам, а ще, що ти – українець і твоє серце пульсує у великому серці українського народу. Земля – єдина, одна. І ми тут, щоб зробити її кращою, як цього хотів славний Син нашої України, Велет слова, наш Пророк Тарас Григорович Шевченко.
«Небесна сотня – життя нашого лелека…»
Небесна сотня – життя нашого лелека.
Небесна сотня – з нами ти і так далеко.
Прийдешній ранок із тобою голубіє
Небесна сотня – України чисті мрії.У гідності життя за Україну,
Сльозою умивається калина
І обіймають небеса, цілують в чоло…
Небесна сотня! Не забути ВАС ніколи!...
22.02.2014 Людмила Яцура
«Герої не вмирають!!!...»
Герої не вмирають!!!
Нема їм забуття…
У маках розцвітають
І птахами летять...Шумлять нам яворами,
Барвінками цвітуть,
На цій землі всі з нами,
Їх променистий путь.Умиється калина
Сльозою гіркоти
І запита дитина:
«Татусю! Де ж це ти?..»І засрібліють скроні
У матерів, дружин
Від втрати… Де коханий?
Де ти кровинко, син?І небо яскравіше
Від нових там зірок,
Любов землі – найбільша
У гідності їх крок.Вогню не згасне пам’ять…
Прийдешній цвіт надій...
Герої разом з нами
У веснах журавлів...
Плакала калина
Плакала калина
Гіркими сльозами…
Чорний диму морок…
Нема вірних з нами…
Кров’ю червоніла,
Серце обпікала…
Калино, Калино…
А життя так мало…
Обірвалась низка,
Розсипалась болем
І почуло небо
Незупинний стогін…
В скорботі люди… В скорботі небо…
В скорботі люди… В скорботі небо…
І хто розкаже, чому так треба?..
Війна палає… страшна заграва…
За землю нашу полеглим СЛАВА!І право жити, воно велике,
Так хто посмів так його лишити.
Бездушна підлість у серце цілить,
Та нам стояти за вищі цілі.Не можна щоби ТАКА держава
В багні погрузла із криміналу.
Народ наш світлий і в світлі жити!
Хто ще не може це зрозуміти.Коли втрачають гаранти розум,
То гинуть люди і ллються сльози.
Чи нам потрібен життя неспокій
На землі нашій чужинські кроки,Чужинські кроки, кулі безжальні?
Бої рішучі, а чи останні…
Царі безчестя і зради каша.
Тремтіть! Що бачите, крім себе?
Тремтіть! Що бачите, крім себе?
Та небо може вас спинить.
ПРикрились чорними сотнями,
ПРигріли плісняву баблом,
ПРибічників ПРестолу зомбували,
Незрячих ПРисипали знов.
ПРинизив знову вас ПРавитель,
ПРиплів він ПРо асфальт, що є.
Це РеП’яхи тримаються за одяг,
А кліщ – за тіло не своє.
ПРинизив знову всіх ПРавитель,
Спить ПРавосуддя, ПРравда спить.
Та бачить небо і Учитель
І сПРави Вищому відкрить!
ПРисмажить! Це хіба задача?
ПРровина й кров є на руках
І хто за ким тут гірко плаче…
Вам страх на волі і в штанях.
Листом осиковим тремтіти,
ПРримари! ПРримерзайте в ПРрах!
Це за невміння розуміти,
