Людмила Камерон

Людмила Камерон — біографія

Людмила Станіславівна  Камерон (народилася 12 жовтня 1973 в місті Житомирі) — поетеса і художниця.

Має 2 вищі освіти: економічну та педагогічну. Виховує двох доньок. Працює прес-секретарем АТ «Житомиробленерго».

Майже весь свій вільний час присвячує творчості — поезії, прозі та живопису. У Житомирі відбулися її дві персональні виставки, також вона є учасником обласних  та всеукраїнських творчих заходів.

Картини Людмили прикрашають приватні колекції в Україні та багатьох зарубіжних країнах.

Людмила Камерон: Не натішуся тобою, земле моя рідна

Україна

Весно, весно омріяна, як тебе люблю я!
Розквітає все навколо і серце милує.
А все вдячнеє пташинство так радіє з того,
Що щебече виспівує, дякуючи Богу!

Неймовірні квітів барви й розквітла калина,
Люблю, люблю тебе моя рідна Україна!
Цвіт в полях і у садочках, і зростає жито.
До ставку підходять коні, щоб води попити.

Прилетіла буслів пара на своє гніздечко,
Що близь хати були сплели собі на стовпечку.
І маленькі бусленята скоро будуть мило
Із гніздечка споглядати і зміцняти крила.

Не натішуся тобою, земле моя рідна,
Яка ж ти багата є, яка гарна й видна!
Зодяглась як наречена, вмилася росою,
Весь світ покорила ти дивною красою.

Поезія Людмили Камерон

Стара хата

Стоїть хата край дороги, навкруги нікого.
Стоїть собі, зажурилася, бур’ян край порога.
І хвіртка хитається з вітром на одинці.
Коли вітру стає сумно - то скрипить у хвіртці.

Колись бігали босоніж малі ноженята.
Колись з квочкою ходили пухнасті курчата.
Був наповнений життям хлів біля хатини.
Чого тільки не було там: і корови, й свині.
Свого часу були й коні, були і лошата.
Розуміли всяке слово, дарма, що звірята.

Було повно повнісінько життя у хатині.
Був хазяїн справжній в хаті, була й господиня.
Всякого було потрохи: радості і суму.
Діти швидко підростали і гадали думу,
що так добре завжди буде, завжди буде літо,
а природа своє знає, ніде правди діти.

Об'єднати вміст