Навіть всесвітня пандемія не змогла стати на заваді творчості та, незважаючи на те, що концертна діяльність практично призупинена, українські музиканти продовжують писати нові пісні.
Віктор Винник і МЕРІ також продуктивно проводять час: за період карантину музиканти встигли випустити п’ятий офіційний альбом «Снайпери-амури», а також представити кілька пісень та відеокліпів з наступного альбому, робота над яким триває просто зараз.
Нова пісня, яку музиканти презентують нині, дуже незвична і стилістично відрізняється від усього попереднього доробку Віктора Винника і МЕРІ, оскільки виконана в фольклорній стилістиці з відчутними балканськими мотивами. Пісня має назву «Чорні Очі», і йдеться у ній, ясна річ, про любов.
Премія заснована Міжнародним центром впровадження програм ЮНЕСКО вшанування пам'яті про засновника і голови Правління Валерія Борисовича Попова. Цього року її отримав Віталій Білоножко (молодший) за пісню "Я ненавиджу війну".
На спільному засіданні Правлінь Міжнародного Центру впровадження програм ЮНЕСКО «Місія Миру« і Міжнародної академії літератури і журналістики розглянуто багато пісень про мир у виконанні дітей.
Ольга Дейнеко
Ніна Корець. Сукня для фурору: гумор. – К.: ЛА «Друге дихання», 2020. – 141 с.
Поетеса з Шацька Ніна Корець послідовно розроблює жіночу проблематику в книжці гумору «Сукня для фурору», яку видала літературна агенція «Друге дихання».
Її твори – про те, чим живе і про що мріє сучасна українська жінка незалежно від віку, як у вірші «Нащо та мода?», героїнею якого є вже далеко не молода пані:
В салон краси прийшла бабуся
(шикарний сервіс, ціни – хмарні!):
– Надіюсь, дива я діждуся
і гроші страчу тут немарно?– Ну певно так! – стиліст миттєво. –
Вже уявляю крупним планом,
як образ ваш зміню суттєво
на модний, стильний, бездоганний.– Та ваша мода мені нащо? –
бабуся каже вередливо. –
А ти зроби-но з мене краще
розумну, молоду й вродливу.
Ольга ПОЛЕВІНА, м. Кропивницький
НОМЕР 13
Було темно. Вони лежали, зв'язані один з одним. Пахло пилом і свіжою друкарською фарбою. Імен у них не було. Були номери.
– Отже, ми востаннє разом... – сказав Номер 1. – Хто знає, чи вдасться коли-небудь...
– Декому – поталанить. Нас відправляють партіями. Але долі в кожного – різні, – відгукнувся Номер 16.
– Аякже... – протягнув Номер 2. – Але ж ми, вважай, брати.
– Ну, це спірно, – посміхнувся Номер 4. – А може (хі-хі!), сестри? Але, як не назви, у нас багато спільного.
Олександр Архангельський,
м. Кропивницький
Вийшло друком нове число літературного альманаху «Степ», органу Кіровоградського обласного літературного об’єднання «Степ» ім. Віктора Погрібного. Номери 1 та 2 вийшли під однією обкладинкою, що на суттєво здешевило видання.
Перш за все, кілька слів треба сказати про літоб’єднання «Степ». Воно існує майже 81 рік, з 1939 року – з часу заснування Кіровоградської області. Обласна організація Національної спілки письменників України виникла лише 1984 року, тобто через 55 років, коли в області уже нараховувалося 3 члени НСПУ.
Об’єднавши місцевих літераторів, літоб’єднання всі ці роки фактично виконувало функції Спілки. З 1969 року до моменту смерті в жовтні 2017 літоб’єднанням керував Віктор Олексійович Погрібний – журналіст, публіцист, письменник, поет, видавець і громадський діяч.
Так уже склалося, що коли я була дитиною, то про Чорнобильську трагедію говорили зовсім інакше, ніж зараз. Батько однієї з моїх подруг бувліквідатором аварії на ЧАЕС, 26 квітня в школах проводили щорічні Дні пам’яті, Чорнобильська катастрофа була обов’язковою темою виступів «екологічних агітбригад». Проте Чорнобильусе одно був «десь там», у «чорних» анекдотах, на класних годинах. Ніхто особливо не пояснював, як саме аварія вплинула на розпад Радянського Союзу і якої рани завдала нашій землі, якою залишилась у пам’яті мільйонів українців.Тож, не дивно, що до мого інформаційного поля значно ближчим виявився «Сталкер»—гра, якою захоплювася молодший брат, — навіть хрестоматійна «Чорнобильська мадонна» пролетіла якось мимохідь, без належної уваги.
Васильчук В.Б. Правдиві байки кота Персика: повість. – Житомир: видавець О.О.Євенок, 2019. – 48 с.
Коли газетярував, то побував в одного природолюба, бо хотів ословити розповідь про людину, яка піклується про «братів наших менших». Спочатку здалося, що потерплю фіаско, бо склалося враження, що мій візаві є неговірким за натурою. Бо на всі запитання відповідав дуже коротко і якось байдуже. Та він зовсім переродився, коли мова зайшла про… голубів. Сам заходився розповідати цікаві історії про своїх улюбленців, яких було так багато на обійсті… А в хаті навстріч нам кинулося кілька кішок. І знову з уст господаря полилась дивовижна ріка історій про хвостатих.Так ніби він сам був учасником пригод кішечок і тепер ділиться спогадами про них…
Цю давню історію пригадав, коли узявся читати повість «Правдиві байки кота Персика» Віктора Васильчука – письменника і журналіста з Коростеня, що на Житомирщині.
Вірші Таїсії Шаповаленко, музика Лілії Кобільник.
Благословенна мить
Ти зупинив благословенну мить,
Я не живу в ній – розкошую…
Далеке море вечорів мені шумить,
А ранок денницею мене віншує.
Єдиним поглядом, зате яким…
Не розминутися і не забути.
Такий далекий, а близький такий,
У дні розлуки і в годину смути.
Bірші Таїсії Шаповаленко, музика Лілії Кобільник
Вірші Таїсії Шаповаленко, музика Лілії Кобільник.
У кожному рядку знаної української поетеси Лесі Шмигельської, яка творить у маленькому прикарпатському селі Камінь, відчувається велика любов до Батьківщини, до мальовничої місцини в долонях гір.
Тонке сприйняття світу і часу у їх єдності і безперервності, глибочінь емоцій і щирість почуттів, а ще пронизливо-яскраві образи, які западають в душу, стають невід’ємною часткою вашого єства – ось що таке вірші Лесі Шмигельської. Саме так пишуть про творчість поетеси її поціновувачі. Словом – послухаємо Лесю Шмигельську…
- Пані Лесю, так збіглося, що збірка «Сьоме небо» є Вашою сьомою книгою. І, прочитавши у ній вірші, хочеться вигукнути: сім чудес Лесі Шмигельської… Що криється за назвою збірки «Сьоме небо»?
Щойно вийшла у світ поетична збірка «Небо на столі», яка стала ре- зультатом плідної співпраці білоруського поета Миколи Адама і україн-ської перекладачки з Придніпров’я (м. Кам’янське) Марії Слободяник.
Майже півроку Марія працювала над перекладами віршів талановитого майстра слова середнього покоління, яке є основою соціуму сьогодення. За- пропонована ним назва книги має багато значень. Одне з них, напевно, можна трактувати як поєднання земного й небесного. Під цією ж назвою Микола Адам готує до виходу в Білорусі книгу мовою оригіналу.
До 60-ліття від дня народження письменника
Наприкінці березня французькому письменнику, режисеру, науковцю-філософу, педагогу, перекладачу, музиканту Еріку-Емманюелю ШМІТТУ виповнилося 60 років. Програму, підготовлену українською театральною спільнотою на відзначення ювілею, можна буде переглянути після закінчення карантину.
Тож у новому сезоні на глядачів очікує прем’єра вистави«Мадам Пилінськаі таємниця Шопена». Постановка Київської Академічної майстерні театрального мистецтва «Сузір’я» під керуванням народного артиста України Олексія КУЖЕЛЬНОГО (вул. Ярославів вал, 14-б). До речі, у Шмітта є власний театр у Парижі, де також демонструється цей спектакль. Драматург виконує в ньому роль самого себе. Цей автобіографічний твір нещодавно побачив світ окремою книжкою в Україні, у Видавництві Анетти АНТОНЕНКО. Український переклад здійснив Іван РЯБЧІЙ.