Жінка-УКРАЇНКА

Оксана Радушинська  презентувала аудіокнигу "Метелики в крижаних панцирах" у Старокостянтинові на Хмельниччині. Проєкт "Особлива книга для особливих дітей", реалізований за підтримки Українського культурного фонду, спільно з Хмельницькою обласною бібліотекою для дітей імені Т.Г.Шевченка, відомий вже чималій частині школярів України. Презентації відбулися у Києві, Львові, Івано-Франківську, неодноразово у Хмельницькому та Красилові...

На Старокостянтинівщині про аудіокнигу уже розповідали в місцевій восьмій школі та в селі Бутівці. Отепер "Метелики..." прилетіли до рідного міста Оксани Петрівни  з презентацією для підлітків міських шкіл!

Ініціювала і організувала захід директор старокостянтиівського інклюзивно-ресурсного центруОлена Голюк.

А презентували проект, разом з Оксаною, постійні учасники команди: авторка проєкту, працівниця Хмельницької обласної бібліотеки для дітей ім.Т.Г.Шевченка Олена Цісарук, начальник 42 ГБО майор Олександр Петрук, айтішник - звукорежисер Ігор Вилегжанін. Також за пультом працював волонтер Творчої сотні «Рух до перемоги» Сергій Скоп.

Ніна Головченко

17 листопада в центрі містарозкошував третій Київ-етно-мюзік-фест «Віртуози фолку».

Від 10-ї ранку на Хрещатикутривав марафон української пісні.2019 року до участі у фестивалі зголосилося 120 колективів. Після відбіркового етапу (шляхом прослуховування аудіо та відеозаписів) на виступ «наживо» в концертній залі Українського дому в Києві було запрошено 28 учасників. Фахове журі до 15-ї год прослуховувало автентичних виконавців (гурти і солістів), сольне інструментальне виконання, академічне ансамблеве музикування, троїстих музик, етно-джаз, фанк-фолк, фолк-рок та ін.

Після виступу перед експертами конкурсанти, спільно з почесними гостями заходу(Георгій Матвіїв та біт-боксер; «Бовсунівські Бабусі», с. Бовсуни, Житомирська обл.;Фольклорний гурт «Дивина», Донецька обл.; гурт  креативного  фолку «Релікт», Житомирська обл.та ін.), мали змогу подарувати своє мистецтво глядачам у холі Міжнародного конгрес-центру «Український дім». А зібралися цього дня на свято автентики небайдужі до українського народного мистецтва люди: художники, журналісти, науковці, артисти, працівники закладів культурита ін. ―палкі шанувальники українського музичного коду.

ПЕРШЕ КОХАННЯ

Михасик був пізньою дитиною у Марини і Данила, тож вкладали всю душу і ніжність в нього. І хлопча з того росло незвичним, цікавим. Пішло на п’ятий рочок, а розмовляло гарно і мудро, оченята, як стиглі вишеньки, дивились на світ по-дорослому помірковано, не дарма сусіди говорили, що малий як старий , обов’язково подумає, перш ніж щось скаже. Ото було тато звернеться:

– Ходімо, Михасику, допоможеш по господарству впоратись.

А малий хазяйським оком огляне хату, зазирне в піч, а далі й каже:

– Так, тату, ходімо, а мамка хай на стіл накриває, голодні чоловіки після роботи прийдуть.

Олександр Козинець – поет, прозаїк. Народився в Лубнах на Полтавщині, мешкає в Києві.  Працює в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова. Він учасник та переможець багатьох літературних конкурсів, зокрема «Коронації слова», літературного конурсу імені Григора Тютюнника. Твори письменника публікуються у вітчизняних та зарубіжних антологіях, альманахах, газетах.

Нещодавно  в Києві побачила світ серія поетичних збірок «Сезон днів». Різнобарвне чотирикнижжя втілює задум автора не тільки за змістом, а й за кольором. Філософія кожної пори року має свої відтінки, свій код, і мабуть, того, хто хоче побачити, переосмислити, скласти свої думки, наче пазли, у єдину, але розмаїту феєрію.

Не думалося і не гадалося, що доведеться про цей Словник не Миколі Михайловичу вести мову,  над яким він працював не один рік дуже вдумливо і натхненно, а  мені, його братові.  Не хотілося б з цього починати, але людське життя не передбачуване.

Цієї весняної пори  українська культура зазнала тяжкої втрати. На 78 році життя перестало битися серце Миколи Ткача – нашого земляка, члена Чернігівського земляцтва, письменника, талановитого поета, видатного науковця, українознавця, кандидата історичних наук, професора Національного університету культури і мистецтв.

Микола Ткач на теренах культури знакова постать, унікальна творча  особистість. Він писав поезію, оповідання, збирав по селах народні пісні, етнографічні матеріали( видав разом з дружиною Надією Данилевською кілька збірок українського фольклору).  У 1975 році побачила світ його перша поетична книжка „ Риштування”, з якої партійні рецензенти вилучили найбільш вартісні вірші, в яких були ознаки радянської дійсності. Згодом почали з’являтися інші збірки. Зокрема „ Відвідини матері”, „ Древо”, „ Дзвони скляної гори”, „Золоті орелі” – ліричний дует з Надією Данилевською, „Не осквернись, душа моя, у слові” „У світлині неба”, „Непочата вода”, „Вино з тюльпанів”, „Осел у шкурі лева”, „Сонячний зайчик”, „У володіннях  Волоса”, „ Земля і люди”, „Михайлик і Марко” – книга для дітей, „Цвіт полинь” – книга авторських пісень. І остання його лебедина пісня, поетична книга – „Вербове коріння”, яку він встиг ще потримати в руках. У ній виявився філософський і символічний підтекст, адже латинське vergum – то слово. Книги „Вино з тюльпанів” та „Земля і люди” висувалися на премію Тараса Шевченка.