Слово – зброя! | Жінка-УКРАЇНКА

Слово – зброя!

"Молюсь за українця-брата"

Молюсь за українця-брата
І не засуджую я, ні –
Руки піднятої на ката
У праведній святій війні.

Бо ця рука жнивує, сіє,
Кладе покоси на зорі…
Рука народу – все уміє,
Бо порядкує на землі.

Вона міцна і мозоляста
Не хоче братися за зброю –
Воліла б мирно будувати,
Прагне до гідного спокОю.

Законне право – жити гідно,
У нас забрали ці кати.
Єднайте дужі руки, рідні,
Тримайтеся, мої брати.

20.01.2014, Надія Таршин

Слово – зброя!

Плакат-оголошення від українських письменників

Січень 21, 2014 - 06:59 — perohanych

Світлина

Слово – зброя!

Якось влітку, я познайомився в поїзді із жіночкою, яка поверталася додому в Карпати. Вона була дуже щасливою - єдиний і улюблений син її вступив до академії МВС. Розказувала мені, як нелегко було вступити: адже крім знань має бути ще й відмінне здоров'я і фізичні дані. Говорила, що їй пішли назустріч і зарахували сина, адже тато його був офіцером міліції і загинув при виконанні служби. Казала, що пишається сином - він чесний, чемний і благородний хлопчик... Я вірив їй і розумів її радість, але чомусь не покидала тривога. Тепер я розумію чому. Скільки цих хлопчиків, що виросли в добрі і любові стоїть нині на Хрещатику і на Грушевського, під вантажем важкої амуніції на собачому морозі, пригнічені командами своїх злих командирів.

Слово – зброя!

Читати далі

«…Найвища місія Творця…»

...Найвища місія Творця —
Сказати людям віще Слово
І запалити їх серця
Вогнем прозріння і любови.

Забудь найменше слово «я»
І не залежним будь від слави.
Хай брудом обіллють до п'ят —
Знай: є річки й цілющі трави.

В них воскресай і знову — в бій!
На кпини й зло — сердечне сяйво.
Він не тривкий, він просто біль.
Лиш правда завше всеосяжна.

Любов Сердунич

Цитата:

Це не громадянська війна, а війна влади зі своїм народом. Чи народу - з несвоєю владою...

Анна Багряна, письменниця

Слово – зброя!

За кого ти б'єшся, солдате?!

За кого ти б'єшся, СОЛДАТЕ?!
За зека? За банду?
Досить!
Згадай-но, що десь твоя мати
за тебе у Господа просить.
Згадай-но, що десь твої діти
чекають на татка з гостинцем.
Вже досить тобі бути бидлом!
Відчуй вже себе УКРАЇНЦЕМ!
Ставай-но з народом до бою
за волю, за власне майбутнє!
Щоб діти гордились тобою!
Щоб їм в цьому світі БУТИ!
Невинную кров проливати,
солдате, благаю, нетреба!
Врятуй Україну, СОЛДАТЕ!
НАДІЯ СЬОГОДНІ НА ТЕБЕ!!!

Уляна Дубініна

Пробудження

Непереможна ходьба.
У людських перемог
Є імена. Дорікати
Собі тільки треба,
Що не у тобі прокинувся
Приспаний Бог,
Що не захищені люди
Вимолюють в неба
Тиху сторінку
Буденного щастя.
В житті
Душі безсмертні,
У людське одягнені тіло,
Страх свій долаючи,
Наче тяжіння земне,
Сонцем у космос небес
Полетіти хотіли.
І, вириваючись з обраних тіл,
Як з орбіт,
Йдуть. І летять.
Як зустрінете їх ненароком,
Хоч помилуйтесь польотом,
Стремлінням і кроком.
Або й у собі
Заснулого Бога будіть.

Любов Відута

«Чи проснуться у серці досвітні вогні?..»

Чи проснуться у серці досвітні вогні?..
Чи впадуть ці сумнівні тумани?..
А чи вистачить сили зізнатись собі,
Що у цьому житті заблукали?

Стали ви по той бік барикад,
Присягали ж на вірність народу…
Проти себе йдете, проти Бога в собі,
Бо не знаєте смаку свободи.

І чи є ота сила – священна любов
До землі, яка кров’ю умита?..
Дух до волі життя закликає нас знов,
Ця дорога добром буде вкрита.

Не блукай у собі! Час чекання – вантаж,
І душі – невимовні надії…
Терези – чорно-білі, себе на них зваж!
Пробудіться майбутнього цілі.

20.01.2014, Людмила Яцура

Вставай, Україно, вставай!

Вставай, Україно, вставай! Музика та виконання Анатолія Сердюка, вірші Дмитра Павличка:

«Барабани б’ють! Вставайте!..»

Барабани б’ють! Вставайте!
Хай свавіллю прийде край!
І щоб сяяти зорею,
Підіймись, Вкраїно! Встань!

Розступіться чорні хмари!
Дух наш – камінь, небеса!
Кличуть сурми й барабани!..
Хай зламається коса!

Можна в біле маскуватись…
Із брехнею жити, йти,
Можна десь в пітьмі сховатись,
Та від себе не втекти!

Мій народе! Зоресяйний!
Променевий погляд твій!
Маєш жити ти у правді,
Гідно, вставши із колін.