Хтось колись визначив моє життєве кредо: завжди знає, чого хоче, і прагне того досягти.
Дуже люблю фотографувати й писати…
Отож, коли не пишу –розшифровую…
Коли не розшифровую – читаю…
Коли не читаю – малюю…
Коли не малюється – тчу на маленькому верстаті равликів. Назвала їх «Равлики бажань». Дарую друзям на здійснення бажань…
Щороку, на свій день народження, придумую якусь приємну програму.
Цього року виготовила й вишила бісером 19 ( число, день народження) сердечок й роздарувала найріднішим та найближчим друзям. J
Трохи бавлюся бісером, вишиваю…
Люблю каву. Колекціоную кавові горнятка. Їх уже біля три сотні…
***
Наче равлик, ховаюсь я від людей,
А хто мене сховає від думок моїх?...
ВСТАВАЙМО, БРАТТЯ!
У променях ранкової зорі
Свої складали думи кобзарі.
Слова їм вітер шепотів, а місяць
Мелодію сріблясту тихо грав.
В піснях сумних і невеселих,
Ховався біль за Україну.
Печалі спивши повний келих,
Вона повстане із руїни!
Вона повстане і воскресне,
Преобразиться дух її,
Горить вогонь в козацькім серці,
Співають СЛОВО кобзарі.
МОЛИТВА
О, Единий мій!
Ти створив мене за своїм образом і подобою і дав мені життя.
Ти перебуваєш зі мною від дня народження до самої смерті.
Ти відаєш мої мрії і думки, знаєш про всі мої вчинки.
Ти проживаєш разом зі мною мої страждання, горе і радість.
Ти проводиш мене крізь вогонь покаяння і зцілюєш мої рани.
Ти дивишся на світ моїми очима і дихаєш моїми легенями.
Ти пульсуєш у кожній клітині мого тіла.
Ти – ясна хвиля моєї свідомості.
Хай Твоя дійсність постійно присутня у моїй – і вдень, і вночі.
Віднині, прісно, і довіку.
CОН
Я їх любив: кохані жінки Тараса Шевченка : поема / Любов Гонтарук. — Київ, 2014, «Золоті ворота». — 96 с., 8 арк. портр.
Довгий час побутувала думка, що Тарас Шевченко і кохання — речі несумісні. Молодий столичний художник і поет, бажаний гість на балах і в аристократичних салонах, любитель театральних вистав і музики — Тарас Шевченко кохав і був коханим! 22 роки кріпацтва і 10 років солдатчини скалічили його особисте життя. Він попадав в химерний любовний трикутник, над ним тяжів меч нерозділеної любові, він кохав без взаємності і дозволяв себе кохати, впадав у розпач і все життя мріяв про сімейний достаток, власну хату і вишневий садок.
У своїй новій книжці «Я їх любив. Кохані жінки Тараса Шевченка» Любов Гонтарук показала, що Т. Г. Шевченко — не лише геній, Великий Українець, а й проста, земна людина.
Завантажити книгу в форматі PDF
Я зайва
Я зайва там, де збір протесту,
Чарує на метлі Яги.
Від Києва і аж до Бреста,
Наметує пусті круги.
Я зайва, в подумках про вбивство,
Кривої гідності без прав.
Згубити в смітнику дитинство,
Яке Ісус святим назвав.Я зайва, в батьківській домівці,
Топтати вік фундамент діб.
Де кожен вислів, як на плівці,
Вирощує зерно на хліб.Я зайва, де кохають злісно
І в тій неправді плодять плід.
Якому між батьками тісно,
Бо в почуттях сімейних літ.Я зайва за пустим столом,
Який руйнується харчами.
Де п’ють живу зубами кров,
Зажерливі піаром дами.
УКРАЇНА, Матір рідна! Вірш присвячується пам'яті "Небесної Сотні", українській революції 2014 року. Автор: Анастасія Черняк (Котлінська). Одяг: Анастасія Черняк. Камера: Олег Чумовий.
Вiдьма
У хаті тихо.
Аромати трав
Хвилюють тіло.
Кіт дріма на лавці.
А їй не спиться,
Мов голодній мавці.
А їй би випити
Росою з молоком,
Холодну ніч!
До денця, до краплини!
Померти в насолоді!
І з гріхом
Родитися,
Мов світ - із насінини!
Відьмацька ніч.
Розхристана душа
Зривається до місяця в обійми,
Завжди по лезу
Гострого ножа,
Завжди по краю проляга межа
Її любові...
Відьма спокуша.
Сутiнки в режимi онлайн
Віршомультик для дітей Таїсії Цибульської.
В роботі використана музика Наталії Антоник, мінусовка «День і ніч» зі збірки «Музична карусель».
***
Це волосся із пилу й туману
Обрамляю у твій небосхил,
Ти лиш пучкою робиш глісандо -
Я літатиму серцем, без крил.Твої пальці - як світло заломлене,
Такі ж ніжні та трепетно-спілі.
Моя пристрасть зимовою осінню
Котить снігом думок заметілі.Ти метеликом пурхаєш - вієшся,
Руки росами в тілі замкнуться.
Я в кохання і дотики вірую
Твої пучки до серця горнуться …
***