Жінка-УКРАЇНКА

Сьогодні я знову іду із госпіталю. Серце переповнене болем , голова важкими думками. Десь на підсвідомості помічаю, що єдині босоніжки уже зовсім розлізлися – не витримали моєї біганини, а були м’якенькими, зручними і допомагали мені у щоденних мандрах. 

Росіяни, хто при пам’яті,
Зупиніть своє ху…ло,
Щоб воно до катастрофи
Увесь світ не довело.

За усіх дітей убитих
НенавИдимо ху..ло,
То невже усі ви хочете,
Щоб на вас це перейшло.

Не ганьбіться перед світом,
Як відбутися могло,
Що народ весь засліпило
Нице, каверзне ху..ло.

Ну що ти, «матушка Росія»,
Цинічно брешеш всьому світу…
Загарбник ти, а не месія,
І прагнеш світ переділити.

Тобі все мало – ненаситній,
Знов хижо пельку розтулила.
Фашизм викохуєш новітній – 
Таку «сестру» - терпіть несила.

Ти підняла на кого руку?
Кого ти хочеш залякати? 
Та ми тебе, брехливу суку, –
У війнах всіх йшли визволяти.

Собою затуляли Кремль
І на фронтах творили славу,
Твої ми землі берегли…
Ти вдерлась в Ялту, Балаклаву….

Обіцянки роздавати
І дурити мастаки - 
Не втомилися у владі,
Їм брехати - залюбки.

Брешуть люто і цинічно,
І народ так упрягли,
Ніби в нас вони навічно
Україну відняли.

Що робити нашим дітям?
Як у цій країні жити?
Все майбутнє в них украли
Ці пройдисвіти, бандити.

Ні житла, а ні роботи,
В голові одні клопоти –
Копійчину де узяти,
Щоб сім’ю прогодувати.

Я люблю свою країну,
Як дитину, і родину,
Бо її не обирають,
І за що люблю - не знаю.

Тільки добре усі знаєм,
Уже ледве виживаєм...
Конче треба щось міняти –
Брехунів цих з хати гнати.