Жінка-УКРАЇНКА

За підлі і безчесні ваші дії
Кипітимете вічність у смолі.
Вам не зламати нашої НАДІЇ,
Нікчемні жалюгідні москалі.

Ви сієте в полях сусідських війни,
Та вам не їсти хліба з тих полів.
Коли такі є доньки в України,
Їй не страшні потуги москалів.

Валентина Попелюшка

Почуйте нас всі матері Росії -
Не посилайте на війну дітей.
Обманюють химерні лицедії –
Не хочемо ми крові і смертей.

Не екстремісти ми і не бандити,
А добрий, мирний, трудівник-народ,
Який хотів у мирі з вами жити –
І свій статут не пхав у ваш город.

Не даємо вказівок ми нікому, - 
Як жити далі і куди іти… 
Усюди -у великому й малому –
Ми хочемо усе самі знайти.

Наш чотовий – чоловік з химерами
Коли над полем бою сходить сонце
Він каже що це на дальньому блокпосту запалили шину
Місяць у нього це горло крупнокаліберної гармати
А море – це розплавлене олово
Чому воно солоне?
Тому що у ньому наші сльози піт сеча і кров -
Воно протікає крізь нас.

Химерний чоловік погодьтеся
Але сьогодні він сам себе перевершив
Коли рано-вранці зайшов до нашого намету і сказав
Все – сьогодні війни не буде – 
Так сказали по телевізору
На цілих три доби зупиняється війна.

В Україні іде війна,
Оголошень ніде нема,
Гинуть люди, палають міста,
Дим над долею нависа...

Доля-доленька, будь милосердна,
Не дай Україну роздерти.
Так хочеться в мирі жити,
Веселці у небі радіти.
А ми сієм й печемо хліб,
Й проводжаємо хлопців на Схід,
Ми співаєм і молимось Богу,
І просимо легшу дорогу.

Заради вірності небесній сотні,
Заради того, щоб ми всі були,
Заради миру завтра, і сьогодні,
Не підпускаймо підлої війни.

За що ти, земле, вкрита полинами?
За що у долі сіль та гіркота?
А ти пишайся доньками й синами,
Зростила ж їхню вірність неспроста.